5 мін для Служби фінансових розслідувань. Як не підірватися?

22 березня Україна зробила важливий перший крок до цивілізованої протидії економічним злочинам — Кабмін схвалив законопроект Міністерства фінансів про створення аналітичної Служби фінансових розслідувань.

Ідею створення нового органу публічно підтримали президент, прем'єр, представники бізнесу та громадських організацій.

Однак це не означає, що тепер все буде гладко. Є кілька ризиків підриву процесу.

Створення Служби фінансових розслідувань (СФР) зруйнує всі податкові “схеми” та унеможливить багато корупційних домовленостей. Це виклик системі і система, звісно, буде боротися.

Тому варто бути уважними та пильнувати, щоб під виглядом внесення корисних змін ніхто не зірвав реформу.

На якому етапі такі зміни можуть бути внесені?

Процедура створення і функціонування служби залежить від багатьох факторів. Перше і дуже важливе завдання — ухвалення закону Верховною Радою. Не менш важливим буде ухвалення всієї нормативно-правової бази, процес відбору й призначення керівництва служби, персоналу, їх підготовка, створення структури і матеріальної бази.

Вже під час ухвалення проекту на засіданні уряду пролунало кілька тривожних сигналів.

По-перше — заклики вилучити з проекту норми про адекватну зарплату для співробітників та встановити їм такі ж зарплати, як у всіх інших держслужбовців.

Економічна злочинність — це схеми на сотні мільйонів. Ці схеми часто будують за допомогою високооплачуваних юристів, економістів і бухгалтерів. Тому для розкриття таких злочинів потрібні спеціалісти, які будуть мати високу кваліфікацію, аналітичні здібності і, відповідно, гідну зарплату.

Без цього висококваліфіковані експерти ніколи не прийдуть у службу, робота в СФР буде приваблювати або людей з низькою кваліфікацією, або тих, хто знає, як “заробляти” гроші неофіційно та незаконно.

Саме тому Мінфін і наголошує, що цей орган мусить бути компактним. Краще взяти 2-3 тис осіб і забезпечити їм хороші зарплати, ніж набрати десяток тисяч непрофесіоналів, які будуть шукати незаконні заробітки, зловживаючи своїми повноваженнями.

По-друге, це права Служби фінансових розслідувань. Дехто вже встиг сказати, що право ведення оперативно-розшукової діяльності (ОРД) перетворить службу на “монстра”.

Так, нова служба повинна бути “монстром”. Для злочинців. Не для чесних підприємців. Без права ведення ОРД орган втратить левову частку інструментів для якісного та повноцінного розслідування та розкриття злочинів.

Противники права ведення ОРД Службою фінансових розслідувань кажуть, що ОРД для нової служби може вести Національна поліція. Виникає логічне питання: якщо службу треба позбавити права вести таку діяльність, бо цим правом можна зловживати, то звідки впевненість, що таким правом не зловживає Національна поліція?

Кому люди більше довіряють: майбутнім працівникам нової служби, які будуть відбиратися за складними конкурсами та мати гідну зарплату, чи старим перевіреним кадрам Національної поліції, які усі успішно пройшли переатестацію? Відповіді на ці питання очевидні.

Практика роботи правоохоронних органів свідчить; чим більше органів залучається до розслідувань, тим більше шансів на провал такого розслідування і більше можливостей для витоку інформації.

По-третє, це вибір міністерства, яке буде координувати роботу Служби фінансових розслідувань. У світі є різні моделі діяльності таких органів. Вони перебувають у складі різних міністерств або координуються різними міністерствами.

В Україні центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у певній сфері, координується урядом через міністра та міністерство, що формує державну політику у цій сфері. Тут є залізна логіка, оскільки формування та реалізація політики нерозривно пов'язані.

Оскільки служба буде реалізовувати державну політику з протидії злочинності у сфері державних фінансів, у бюджетній та податковій сферах, в галузях обігу цінних паперів та підакцизних товарів, то єдиним можливим координатором цієї служби може бути міністр фінансів.

Саме Мінфін може якісно опрацьовувати пропозиції служби щодо вдосконалення правової бази для мінімізації фінансової злочинності. Будь-які спроби організувати координацію нового органу через інше міністерство позбавлені логіки.

По-четверте, це питання збереження запропонованої територіальної структури Служби фінансових розслідувань.

Наразі законопроектом передбачено, що вона матиме не більше семи територіальних управлінь. Це значить, що одне територіальне управління буде діяти на території трьох-чотирьох областей.

Для чого це зроблено? Причина №1 — щоб територіальні органи менше потрапляли під вплив місцевих “князьків”. Причина №2 — це дозволяє зменшити кількість допоміжного персоналу — юристів, бухгалтерів, підрозділів забезпечення, кадрових органів.

Щодо такої територіальної структури вже висловлюються зауваження. Кажуть, за такої структури неможливо буде організувати взаємодію з територіальними органами прокуратури, які чітко прив'язані до обласного та районного рівнів.

На перший погляд, це логічний аргумент. Проте насправді жоден закон не забороняє мати міжрегіональну структуру центральному органу виконавчої влади. Більше того, приклади такої співпраці органів уже є.

Так, наказ Генеральної прокуратури №305 регулює особливості прокурорського нагляду за дотриманням законів під час здійснення оперативно-розшукової діяльності міжрегіональними територіальними органами Національної поліції.

Отже, жодних нормативних або практичних перепон такому територіальному розподілу нема.

По-п'яте — можливі зміни до законопроекту, що розширять підслідність. Нову службу можна завалити дрібними злочинами, перевантажити та зробити неефективною.

Для прикладу: якщо додати в основну підслідність лише статтю 190 ККУ (шахрайство), то служба буде щороку розслідувати сотні тисяч дрібних шахрайств. Кожне — на кілька сотень гривень. Детективам та аналітикам не залишиться часу на розкриття складних схем, які завдають державі збитків на мільйони гривень.

Можна і навпаки: забрати низку злочинів з підслідності і тоді служба не зможе повноцінно розкривати складні схеми. За фактами інших злочинів вона буде змушена віддавати матеріали на розслідування іншим органам.

Важливо, щоб змінений законопроект не позбавив сенсу створення Служби фінансових розслідувань. Якщо ми справді хочемо почати реальну боротьбу з фінансовою злочинністю та покласти край тиску на чесний бізнес, потрібно нарешті створити якісний правоохоронний орган, а не змінювати таблички.

Впевнений, що під пильним наглядом суспільства та бізнесу нам це вдасться.

Сергій КОВАЛЕНКО, радник Міністра фінансів