У світі більш як 15 тисяч індустріальних парків (ІП). Це своєрідні теплиці для вирощування виробництв. Найкраще їхній вплив зрозумілий на прикладах. Так, індустріальні парки забезпечують 22% ВВП Китаю, понад 60% виробництва та експорту Південної Кореї, більш як третину всього експорту Туреччини.
В Україні суттєва трансформація державної політики щодо індустріальних парків почала відбуватися лише у 2021—2022 роках. Зокрема з’явилися:
-
фіскальні стимули: звільнення від ввізного мита та імпортного ПДВ на обладнання, звільнення від податку на прибуток на десять років у межах ІП за умови реінвестування, можливість звільнення від місцевих податків;
-
фінансові стимули, зокрема держбюджетом на 2024 рік передбачено 1 млрд грн на стимулювання розвитку ІП;
-
зацікавленість громад, бо вони усвідомили, що індустріальний парк — це можливість активізувати економіку на своїх територіях. 2023 року рішенням уряду вони отримали право фінансувати коштом місцевих бюджетів інфраструктуру ІП — як проєктування, так і роботи.
Ці зміни стали каталізатором розвитку парків. Зараз маємо вже близько десятка індустріальних парків, де, окрім землі та юридичного статусу, вже підведені мережі і дороги, наявна або будується промислова нерухомість і є резиденти. Загалом же кількість ІП у Реєстрі індустріальних парків протягом останніх років зросла майже вдвічі. Станом на березень 2024 року до реєстру включено 76 індустріальних парків на різних стадіях розвитку. Відповідно, ключове завдання — не спинятися, щоб кількість переростала в якість.
Розвиток індустріальних парків є складовою політики “Зроблено в Україні” в частині залучення інвестицій у реальний сектор. Індустріальні парки є інструментом розвитку промислової інфраструктури і наближають для виробників час доступу до ринку.
Що більше з’являється успішних українських кейсів розвитку індустріальних парків, то швидше теоретичний інтерес громад, промислових девелоперів та інвесторів починає трансформуватись у практичний. Адже одна справа почути чи подивитись, як воно в Туреччині, інша — побачити на власні очі, що в Україні може бути не гірше.
Так, нещодавно в Україну було ввезено першу одиницю обладнання з використанням стимулів для індустріальних парків. Зробила це компанія Univest, яка в Фастові Київської області готується запустити новий завод із виробництва екопакування в індустріальному парку. Поруч, у Білій Церкві, в однойменному індустріальному парку вже заповнені всі вільні приміщення, а керуюча компанія повним ходом будує нові під замовлення майбутніх резидентів. У Львові міська рада для індустріальних парків знизила до нуля податок на землю (так само зробили муніципалітети у Вінниці, Білій Церкві та низці інших міст). Два з трьох львівських парків уже ввели в експлуатацію промислові будівлі та залучають резидентів.
Тож є підстави очікувати, що цього року принаймні частина зареєстрованих парків, що раніше не були активними, перейдуть від етапу презентацій до розробки проєктної документації, будівництва мереж і будівель. Дехто цьогоріч і заводи планує запустити.
Учасники ринку називають суми витрат на підведення інфраструктури до індустріального парку в межах 200—600 млн грн і оцінюють вартість будівництва промислової нерухомості в ІП від 400 до 900 дол. за квадратний метр.
Хороші результати, але, зважаючи на наші потреби, і темп змін, і їхній масштаб мають зростати.
Що слід зробити 2024 року, щоб індустріальні парки в Україні стали більше схожими на ті, що забезпечують промисловий розвиток світових економічних лідерів?
По-перше, ефективно використати мільярд гривень, передбачений у державному бюджеті на розвиток інфраструктури індустріальних парків. На мою думку, ці кошти мають бути спрямовані на фінансування промислової інфраструктури: доріг, підстанцій, ліній електропередачі, газогонів, водопроводів тощо, необхідних для створення та функціонування індустріальних парків. Очікую від уряду прийняття відповідних нормативних актів найближчим часом.
По-друге, здійснити розумну дерегуляцію індустріальних парків. У базовому законі про ІП варто усунути зайві обмеження та спростити процедури створення і розвитку індустріальних парків згідно з пакетом напрацювань робочої групи комітету ВР з питань економічного розвитку. Досвід практичного застосування законодавства про індустріальні парки підказує нам, що саме треба змінити. Окрім цього, час уже запровадити механізми стимулювання інвестицій, передбачені Євродирективою про держдопомогу.
По-третє, покращити доступ індустріальних парків до фінансового ресурсу:
-
збільшити фінансування програми з облаштування індустріальних парків, можливо, залучивши донорські кошти чи фінансування від МФО;
-
внести зміни до державної програми “Доступні кредити 5—7—9”, передбачивши доступ індустріальних парків до цього ресурсу;
-
передбачити у проєкті держбюджету на 2025 рік фінансування на облаштування ІП на рівні не менш як 2 млрд грн, як це записано у законі про індустріальні парки;
-
залучати громади до фінансування інфраструктури ІП;
-
запровадити механізми страхування інвестицій від воєнних ризиків. Зараз цим механізмом через MIGA скористався індустріальний парк М10 у Львові, який має іноземні інвестиції. Очікуємо запровадження аналогічного механізму для українських інвестицій через Експортно-кредитне агентство.
Окремим напрямом роботи 2024-го має стати подальша чистка Реєстру індустріальних парків. Практика 2023 року показала, що чимало громад і приватних ініціаторів почали активно шукати керуючі компанії для своїх ІП лише через передбачений законодавством дедлайн і публічні нагадування про неминучість виключення з реєстру. Але якщо в індустріальному парку роками не з’являється жодного заводу й жодної копійки інвестицій він не залучив, то відповідно до закону такий ІП стане претендентом на виключення з реєстру. Зрештою, нас цікавить економічний ефект, а не звітна статистика.
В умовах війни головна функція індустріальних парків в Україні — сприяти залученню нових інвестицій зараз і створювати умови для прискореного відновлення економіки після Перемоги. Але досвід Львівщини, Вінниці, Київщини показує, що вже й сьогодні індустріальні парки можуть бути локомотивами розвитку громад.
Дмитро КИСИЛЕВСЬКИЙ, заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку