Деcять років трагедії “Курська”

На Баренцовому морі на воду спустили вінки, вшановуючи загиблий екіпаж” Курська”.

Прапори приспущено на всіх флотах ВМФ Росії.

Біля меморіалів морякам-підводникам на базі Відяєво, де базувався “Курськ”, у Петербурзі, Мурманську та Севастополі пройшли мітинги пам'яті за участі родичів загиблих, ветеранів-підводників та представників ВМФ.

“Досвід у боротьбі за живучість корабля доводиться отримувати із таких страшних трагедій”, — каже Анатолій Варочкін, командир дивізіону підводних човнів Чорноморського флоту.

Кримінальна справа за фактом однієї із найстрашніших трагедій російськго флоту була припинена, і ніхто із винних не постав перед судом.

12 серпня 2000 року від часу, коли радіозв'язок із атомним човном було втрачено, і до початку пошуково-рятувальної операції була затримка, причини якої і досі не з'ясовані.

“Курськ” лежав на глибині усього 100 метрів, однак спроби виявити його місцезнаходження і дістатися корабля виявлялися невдалими.

Це було за кілька днів до того, як влада поінформувала родичів про те, що з екіпажем трапилася біда.

Пошукова операція почалася більш ніж через 10 годин після планового часу спуску торпеди. Іноземну допомогу Росія погодилася прийняти лише через чотири доби.

Коли ж через 10 днів норвезькі пірнальники дісталися корабля, виявилося, що воно затоплене і загинув увесь екіпаж у складі 118 осіб.

Спершу російські посадовці припускали імовірність зіткнення “Курська” з іноземною субмариною чи міною.

Урядова комісія згодом з'ясувала, що до вибуху призвело паливо із торпеди. Спалахнула пожежа і здетонувала вся зброя, що була на борту субмарини.

Човен разом із тілами членів екіпажу підняли на поверхню 2001 року.

“Російський народ втомився від реальності”

2000 року російські ЗМІ критикували владу і за те, що не одразу погодилася на допомогу іноземних рятувальників, і тодішнього президента Путіна, який не перервав відпустки.

Попри це панові Путіну, який нині обіймає посаду прем'єр-міністра, до сьогоднішнього дня вдалося зберегти свою популярність серед росіян.

На переконання його критиків, почасти це пояснюється контролем Кремля над найбільш масовими російськими ЗМІ, який було встановлено невдовзі після аварії у Баренцовому морі.

Після “Курска” Кремль консолідував контроль над формально державними Першим і Другим каналами телебачення, які до трагедії були порівняно незалежними.

Річниця Курська співпала у часі з небувалими за масштабами лісовими та торф'яними пожежами в Росії.

Путін відвідував уражені стихією райони з першого дня, не уникаючи зустрічей зі знервованими погорільцями.

Державне телебачення таких сцен не показувало.

 

Російський політолог Дмитро Орєшкін в інтерв'ю Бі-Бі-СІ каже: “Влада винесла для себе головний урок: треба закрити рота засобам масової інформації і треба годувати народ казками, тому що народ втомився від тяжкої реальності і йому кортить поринути у величні легенди про те, які ми “круті”.

“А ще побільше гумору”,- додає політолог.

“Звідси і фірмовий прикол Путіна про підлодку “Курськ”.

Усі пам'ятають його відповідь: — “Вона затонула.”