На короткому повідку

Звісно, без сприяння громадськості — тиску на суд і його блокування — хтозна, чи був би такий оптимістичний результат. Чиновник, як і численні його попередники, легко уникнув би переслідування і спокійно дав драла, маючи в кишені окрім українського ще й два іноземні паспорти. Згодом, попиваючи віскі в товаристві таких самих щасливчиків-емігрантів десь у Лондоні, він лише посміювався б із країни дурнів, яку так віртуозно кинув, але наразі цю розвагу доведеться відкласти.

Так, це ще не кінець. У Романа Насірова є шанси відмитися, навіть утекти, і вони достатньо великі. Уже подано апеляцію, армія адвокатів намагатиметься завалити справу (якщо оскарження не спрацює), задіяні перемовники вже ведуть торги в темних коридорах влади, є маса варіантів, як відмазати клієнта такого рангу. Врешті, це лише підозрюваний, і ніхто не гарантує, що його провину буде доведено. Адже найсправедливіший український суд — не те що найменш надійна в таких випадках гілка влади, а ще й без перебільшення гіперпроблема країни, об яку розбиваються найоптимістичніші очікування та суперхороші починання. Нині система дала збій, суддя виніс рішення, спираючись на закон. Можливо, якби хлопці на машинах не заблокували виїзд із подвір’я храму правосуддя, їхні колеги не поїхали б кошмарити голову установи до нього додому; якби справа не набула такого дикого резонансу й адвокати не поводилися вкрай одіозно, нічого поганого з головним фіскалом не трапилося б, суд віддав би перевагу традиційнішому в таких ситуаціях рішенню.

Але Насіров себе перехитрив. І не тільки тим, що ув’язався в дурнувату гру з лікарнею та інфарктом, сховавшись під коциком (це вже моветон), а й переборщивши з адвокатами. Аж страшно уявити, скільки вони візьмуть тепер за свої унікальні послуги, що коштуватимуть їм значних іміджевих утрат. Люди, які мають захищати права громадян у межах закону, раптом перетворилися на віртуозів-маніпуляторів, ораторів-моралістів, готових цинічно торочити відверту ахінею перед високим судом, потурати беззаконню, аби лишень витягнути клієнта й отримати гонорар.

Роман МАЛКО