Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Сонячні перспективи: в Україні шукають спосіб боротьби з блекаутами

[08:20 11 мая 2024 года ] [ Апостроф, 10 травня 2024 ]

Мешканцям багатоквартирних будинків обіцяють гранти на встановлення сонячних батарей та теплонасосів.

 Співвласники багатоквартирних будинків можуть взяти участь у програмі Фонду енергоефективності України, в рамках якої отримають гранти на придбання та встановлення на будівлях сонячних електростанцій та теплових насосів, які генерують тепло. “Апостроф” розбирався, чи стане цей проєкт загальнонаціональним, і чи допоможе він розв'язати проблему дефіциту енергопотужностей, який виник через постійні ворожі обстріли.

Фонд енергоефективності України з 7 травня запровадив програму “ГрінДІМ”, в рамках якої об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та житлово-будівельні кооперативи (ЖБК) можуть отримувати часткове відшкодування витрат на встановлення теплових насосів та сонячних електростанцій.

“За умовами програми фонд надаватиме фінансування її учасникам у формі гранту на безоплатній та безповоротній основі. Сума гранту — 70% вартості обладнання, аудиту та сертифікації енергетичної ефективності будинку”, — йдеться у повідомлені на сайті Фонду енергоефективності.

На встановлення сонячних електростанцій ОСББ та ЖБК, які стануть учасниками програми, зможуть отримати 1 мільйон гривень, теплових насосів — 2 мільйони гривень.

Також на витрати за послуги сертифікації енергетичної ефективності будинку виділятиметься до 15 тисяч гривень.

У Фонді енергоефективності підкреслили, що ця програма спрямована на стимулювання використання альтернативних джерел енергії.

Віз попереду коня

Про що власне йдеться?

Сонячна електростанція — це, по суті, набір сонячних панелей, які як правило, розміщуються на дахах будинків. В Україні вже багато років популярним є встановлення таких панелей на дахах приватних будинків, проте в багатоквартирних будинках (а, точніше, на них) вони останнім часом теж з’являються. Сонячні батареї підключають до щитків, які живлять або під’їзд, або весь будинок.

Фото: архів

Тепловий насос — це пристрій, який відбирає розсіяне тепло з навколишнього середовища (ґрунт, вода, повітря) і переносить його в опалювальний контур будинку, забезпечуючи його теплом та гарячою водою.

Але чи реально втілити подібну програму на рівні всієї країни?

“Технічно це можливо, і є поодинокі приклади, але наскільки це може бути масовим явищем? Річ у тім, що це дуже недешево, оскільки тут дуже великий термін самоокупності, — розповідає “Апострофу” експерт у сфері житлово-комунального господарства Андрій Нікончук. - По-друге, це відсутність спрощеної процедури комунікації із суб’єктом розподілу в частині їх підключення до загальної мережі — немає ані концепції, ані шаблон-договорів, ані обговорення на рівні держави. Є лише “геніальна” ідея, і один чи два приклади — в найкращому випадку, десять на всю країну, які можуть цим похвалитися”.

Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко також вважає подібні проєкти недолугими й недоречними, особливо під час війни.

“У нас 80% будинків мають величезні проблеми з технічним станом, — каже експерт у розмові з виданням. - Як ми уявимо собі будинок, якому 50-60 років, а ми на нього будемо ліпити сонячні батареї або тепловий насос? Потрібно спочатку розібратися з технічним станом будинку, провести технічний аудит, а тільки потім думати, що далі — провести капітальний ремонт будинку, замінити вікна в під’їздах. Тобто встановлення сонячних батарей та теплових насосів — це останній етап модернізації багатоквартирних будинків, а ми чомусь робимо останній етап першим”.

Ну і, звичайно, важливим є питання грошей. Навіть якщо йдеться про 30% від необхідної суми, які мешканці багатоквартирних будинків мають зібрати, якщо вони отримають грант в рамках програми “ГрінДІМ”. Не кажучи про те, що реальний кошторис встановлення сонячної електростанції чи теплового насоса може виявитися набагато більшим, ніж передбачає програма підтримки, а тому ОСББ та ЖБК будуть вимушені витрачати значно більші суми. Або взагалі відмовлятися від проєкту.

Електрику у кожен будинок

Тож забезпечити для багатоквартирних будинків автономність енергопостачання буде вкрай складно, якщо взагалі можливо.

“Для цього потрібні дуже потужні акумулятори — за допомогою конверторів заганяти туди сонячну енергію. А потім її відбирати куди, хто за це буде платити? — ставить питання Андрій Нікончук.- Поки що це з розряду фантастики”.

Натомість це може непогано спрацювати з приватними домогосподарствами.

“Дайте людям кредити, і хай вони встановлюють у себе сонячні батареї масово в приватному секторі — там реально є потреба”, — каже Олег Попенко.

Проте питання енергозабезпечення великих міст, в яких превалює висотна забудова, залишається вкрай актуальною. Наочним прикладом є Харків, де через постійні обстріли взагалі не залишилось власних об’єктів генерації.

Втім, розв'язання цієї проблеми є.

“Необхідно буде створити значну кількість малих електростанцій потужністю до 30 мегаватів, — каже “Апострофу” директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. - Це газопоршневі, газотурбінні електростанції, когенераційні установки, які виробляють як електричну, так і теплову енергію. Це також блочно-модульні котельні, які можуть забезпечувати тепло, тому що для нас це теж критичний момент”.

Газотурбінна електростанція в Ірпені Київської області, яка виробляє електроенергію для низки об’єктів критичної інфраструктури та кількох навчальних та медичних закладів.Фото: Telegram міського голови Ірпеня Олександра Маркушина

Крім того, за його словами, біля кожного об’єкту критичної інфраструктури, зокрема біля лікарень, треба встановити альтернативні засоби генерації, наприклад, дизель-генератори, щоб у випадку відключення енергопостачання, вони могли продовжувати працювати.

“І звичайно треба займатися регулюванням попиту — вести роз’яснювальну роботу з населенням, аби люди не використовували енергомісткі прилади у пікові періоди споживання — з 18.00 до 22.00. Треба також займатися енергозбереженням, утепленням. І промисловість має так само планувати, щоб на її об’єктах основне споживання не припадало на піковий час”, — каже Володимир Омельченко.

Тож проєкти автономізації енергопостачання, чи принаймні розподілення енергогенерації, в Україні цілком можливі. Головне, щоб це дійсно були проєкти, а не прожекти, на які витрачається купа грошей, що краще було б спрямувати на купівлю засобів ППО, ремонти енергетичних об’єктів чи створення міні-електростанцій по всій країні.

Віктор АВДЄЄНКО

 

 

 

 

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.