“Україна — буфер між Польщею та Росією”

Більшість польських політиків та оглядачів вважають, що це дуже позитивна подія і для двосторонніх відносин Польщі і Росії, і для розвитку співробітництва між Москвою та Європейським Союзом.

Експерти однак уникають відповіді на запитання про злам у польсько-російських стосунках, але більшість із них говорять про потепління клімату між Варшавою та Москвою і переконують, що це дозволить ефективніше співпрацювати, зокрема в економічній галузі.

Тарас Возняк — український політолог і редактор львівського журналу Ї переконаний, що покращення двосторонніх відносин — це завжди добре. Водночас він закликає зважати на ціну міждержавних потеплінь.

— Покращення стосунків між якимись двома країнами... Якою ціною чи ціною кого? Мені здається, що весь цей контекст покращення польсько-російських відносин відбувається, так би мовити, значною мірою в контексті глибокого порозуміння між урядом Федеративної республіки Німеччини та тим урядом, який зараз є у Польщі. Свого часу покійний президент мав дещо іншу позицію. Прем'єр Туск і президент Коморовський, власне, в такому порядку, визначили трошки іншу конфігурацію, орієнтуючись, безсумнівно, на тісні стосунки із Федеративною республікою Німеччини і інтереси. І тут є питання, якою мірою цей курс буде стабільним.

- Наскільки взагалі, на вашу думку, негативним чинником є те, що стосунки між двома країнами можуть змінюватися залежно від того, яка політична сила перебуває при владі в тій чи іншій країні. Ну, скажімо, стратегічні стосунки Сполучених Штатів і Великої Британії залишаються незмінно стратегічними незалежно від того, чи прем'єром був лейборист Тоні Блер, чи зараз прем'єр-консерватор Девід Камерон у коаліції з ліберальними демократами. Тобто, є якісь такі незмінні речі.

— Звичайно, є політична традиція польська, є політична польська міфологія, котра зовсім не є корисною для покращення польсько-російських стосунків як таких. Контекст і історичний досвід стосунків польсько-російських значною мірою був і основою політики багатьох попередніх польських президентів, але так само і дав їм певні позитивні можливості приходу до влади. Однак такі самі порозуміння були тоді, коли де-факто ще на початку 20-го сторіччя більшовицька Росія і Польща теж якоюсь мірою вирішили свої питання коштом третіх сторін, у тому числі і України як такої.

- У новітній історії Польщі чи не найболючішим питанням у стосунках з Росією є Катиньська трагедія, яку Росія багато років просто відкидала, заперечувала. Вас не здивувало, що зараз Державна Дума Росії з такою легкістю ухвалила резолюцію із засудженням цієї трагедії, цього злочину, із засудженням сталінського режиму, на який покладено нарешті відповідальність за цей злочин. Чи це є намаганням от просто зараз сподобатись полякам? Наскільки щирою є ця резолюція, на вашу думку?

— Російська Дума нічого сама не вирішує, вона вирішує по команді. Як вирішив “правлячий дует”, так воно і є. І тут говорити про якусь щирість чи нещирість цього органу влади просто немає жодного сенсу — там чистий прагматизм, котрий зашкалює у бік цинізму.

- Дехто в Україні вже каже, що ця нова польсько-російська дружба — це не дружба між собою, а дружба проти когось, і в даному конкретному випадку — проти України, можливо, яка стає трошки для Польщі менш цікавою. Чи Польща насправді залишається другом і адвокатом України у Європі?

— По-перше, є безсумнівно певні інтереси Польщі як такої, і інтереси Польщі не можуть ігнорувати зовсім вже наявність незалежної України — принаймні буфера між нею і Росією. Те саме стосується і Білорусі чи Прибалтики. Це є одне. Тепер про дружбу проти. Я не думаю, що, власне, польське керівництво спеціально дружить проти України. Це не є в інтересах Польщі. А те, що польську теперішню політичну позицію використовують проти України російські можновладці, це звичайно, велика гра. Чужими руками завжди гарно топити сусіда.