Володимир Лановий: “Дефіцит валюти є серйозною загрозою для незалежності України”

Бракує доларів, щоб підтримати попит на внутрішньому ринку. Так само немає жодних підстав говорити про те, що платіжний баланс 2013-го може бути зведений із меншим дефіцитом, аніж торік. Із цим дефіцитом валюти ми беззахисні перед тиском Росії, яка вимагає від нас вступу до Митного союзу. Всі розуміють, що це серйозна загроза для нашої незалежності, а в перспективі й для суверенних прав вступати у міжнародні відносини. А країна, яка не вступає безпосередньо в міжнародні відносини, не є державою за нормами міжнародного права. Тоді вона вирішуватиме всі питання через іншу країну.

Друга складова нашої вразливості — це те, що “Нафтогаз України” залишається неплатоспроможним і його платоспроможність підтримується завдяки збільшенню статутного фонду шляхом розміщення урядом ОВДП. Є зацікавлені кредитори, яким ці облігації потрібні, оскільки в разі банкрутства НАК, яке неминуче наближається, її активи можуть перепасти тим, хто зосередить у своїх руках папери. А відомо, що в цьому напрямі активно працюють російські банки. Після переходу української газотранспортної системи в руки Газпрому ми вже не зможемо вести будь-який діалог із ним щодо ціни на блакитне паливо й оплати Росією послуг за його транспортування нашою територією.

Швидко зменшуються золотовалютні резерви НБУ. Наприкінці минулого року вони становили приблизно $25 млрд, переважно як у квітні 2011-го Микола Азаров хизувався історичним максимумом $38,5 млрд. При цьому він не уточнював, що то були кредитні надходження. До того ж невідома структура ЗВР. Коли востаннє у 2008-му регулятор публікував дані, то в ліквідній формі були лише $0,5 млрд ЗВР, ще 15 млрд — в іншій вільно конвертованій валюті, а решта — у вигляді облігацій. Оскільки Нацбанк продавав відтоді переважно долари, а не облігації, то немає підстав казати, що структура ЗВР поліпшилася. Тобто можна припускати, що зараз у вільно конвертованій валюті щонайбільше половина всіх резервів.

Але навіть усі резерви становлять лише 90% прямих зовнішніх боргів. Якщо порівняти ліквідну частину ЗВР Нацбанку, яку я оцінюю у $12—13 млрд, із платежами за зовнішніми боргами, які держава має здійснити 2014-го, а крім того, близько $10 млрд, які щороку скуповує населення, то можна побачити, що навіть на ці першочергові потреби не вистачає ліквідності. Три місяці тому міжнародні рейтингові агенції визнали Україну такою, що перебуває в переддефолтному стані.

Які головні причини зменшення наших валютних резервів? Перша — відбувається збільшення дефіциту поточного рахунку платіжного балансу. Причому швидкими темпами: у 2009 році він становив $1,75 млрд, а за результатами 2012-го — $14 млрд. Ми вже перевершили той рівень, який був у кризовому 2008-му. Друга причина — повернення українськими банками кредитів із-закордону, які надавалися їм у бурхливі 2005—2007 роки. Тоді величезні гроші надходили в Україну, навіть міжнародні фінустанови вирішили, що можуть тут серйозно працювати, і купували за завищеними ціна­ми наші банки. Тепер вони зрозуміли свою помилку і повертають гроші з українського ринку в материнські структури. Щороку виводять $2—3 млрд. Починаючи з 2008-го вони повернули вже $13 млрд. І це дуже поганий сигнал. Коли в НБУ заявляють, що ми зменшуємо доларову залежність, і як приклад наводять той факт, що заборгованість українських фінустанов зменшилася на $13 млрд, то я хочу сказати, що вони для того й існують, щоб мати борги, а не повертати їх. Навпаки, потрібно, щоб банки розширювали кредитну базу, операційну діяльність, капіталовкладення, а не зменшували. Тобто, як завжди, у нас видається позитивом те, що насправді є негативом.

Ще одна причина — недовіра громадян до гривні й до банківської системи держави, про що свідчить той факт, що щороку українці викуповують від $10 млрд валюти. Коли з’явиться ця довіра? Лише тоді, коли не буде перепон для вільної конвертації гривні в долари і навпаки. Без жодних обмежень та умов. Наприклад, для банків щодо видачі кредитів у доларах. Будь-які обмеження, що вводяться стосовно долара, призводять до того, що люди не довіряють національній валюті й скуповують іноземну.

Що потрібно зробити, щоб вирішити проблему в нинішніх умовах? Необхідно змінювати норми, методики, політику в різних її складових. Не треба забороняти кредитувати в доларах, натомість слід перекласти на банки валютні ризики, запровадити страхування відповідних операцій. Не може бути валютний курс штучно вигаданим і підтримуваним Національним банком. Якщо люди купують більше доларів, аніж продають, то це означає, що то дешева валюта. Адже якби курс долара в країні вийшов на збалансоване ринкове значення, то його менше купували б.

Але питання, звичайно, загалом у фінансовій та економічній політиці держави. Не може вона мати засоби для валютних розрахунків, якщо в нас такі борги, а уряд знову приймає дефіцитний бюджет. Важливим завданням також є зменшення імпорту російського блакитного палива і поліпшення фінансового становища НАК. Потрібно припинити субсидування цін на газ для промислових споживачів. Адже поки ми штучно закачуватимемо зайві обсяги палива, субсидуючи його, утримуватимемо за рахунок усієї країни, наприклад, 2—3 тис. працівників хімічної промисловості. Це лише гальмує економіку. Нам потрібно створити підприємницький клімат, за якого іноземний бізнес приходитиме в Україну, а не втікатиме, тут будуть філії зарубіжних компаній, що вироблятимуть ті самі товари, які зараз увозяться до нас, що збільшує попит на валюту. Крім того, лише сприятливе середовище для підприємництва може стимулювати нарощування несировинного експорту з України, товарів із високою доданою вартістю, що збільшить приплив валюти.

Що буде цього року? Я схиляюся до думки, що влада йтиме шляхом дефолту. Вона не зможе взяти ресурси ні на зовнішньому, ні на внутрішньому ринку. Принаймні не встигне до травня — червня це зробити, коли буде пік за зовнішніми виплатами.