Чи відкриється друге дихання у патріарха чорної металургії?

Серед технологічних аспектів зупинення металургійного велета вітчизняної індустрії голова його правління Володимир Нечипоренко назвав передусім рівень зношеності основних фондів підприємства, що на більшості виробничих ділянок становить від 80 до 100%. Зважаючи на вік заводу і замортизованість доменних і прокатних станів, навіть пересічному читачеві стане зрозуміло, наскільки технологічно відстав завод від вітчизняних та світових лідерів продукування чавуну і металопрокату. І це при тому, що останні не шкодують коштів на впровадження сучасних технологічних нововведень, оскільки рівень конкуренції на міжнародному металургійному ринку праці дуже жорсткий, про що, зокрема, свідчать численні антидемпінгові розслідування. Наразі за останні дванадцять років великі інвестори практично обминали Макіївський металургійний комбінат, а ті кошти, що в міру сил виділялися на косметичний ремонт, ситуацію кардинально не змінювали.

Окремі економічні причини зупинення доменних печей, на думку Володимира Нечипоренка, власне, є похідними від технологічних. Зокрема, через моральну і фізичну зношеність основних фондів рівень собівартості окремих видів виробів у 2-2,5 раза є вищим, ніж на інших вітчизняних підприємствах, що виробляють аналогічний сортамент металопродукції. Окрім того, через побудовану ще за царя Гороха внутрішню систему енергозабезпечення макіївські металурги змушені закуповувати дорогий природний газ, тоді як в енергомістких сучасних виробництвах нині використовується передусім значно дешевший доменний газ. Враховуючи той факт, що енергетика — це серце заводу, як образно висловився Володимир Нечипоренко, додаткові затрати на його обслуговування також підвищують собівартість виробленого заводом чавуну. Серед суб'єктивних факторів, що болісно вплинули на рівень рентабельності роботи макіївських металургів, голова правління заводу назвав передусім погіршення кон'юнктури зовнішніх ринків шляхом зниження цін на чорний металопрокат, різке посилення курсу національної грошової одиниці, підвищення Міністерством транспорту та зв'язку тарифів на залізничні перевезення, а також плати за транспортування природного газу. Всі ці фактори в сукупності коштували заводчанам лише у квітні місяці поточного року близько 40 млн. гривень. Якщо приплюсувати до цієї суми ще фінансові втрати, спричинені зношеністю основних фондів, то місячні збитки у першому місяці другого кварталу становили на заводі 57 млн. гривень. Звичайно, економіка будь-якого підприємства рівня такої рентабельності пережити не в змозі.

Заради справедливості варто зауважити, що трудовий колектив заводу неодноразово ставив перед його керівництвом питанння про так звану "безкровну реконструкцію", тобто можливість провести технічне переоснащення виробництва на марші, без повного зупинення доменного виробництва. Проте керівники і власники часто-густо змінювалися, а віз проблем, як кажуть, так і лишався стояти практично на місці, зсуваючись лишень до ями банкрутства. Враховуючи містоутворюючу функцію Макіївського металургійного комбінату, минулого року відповідним рішенням господарського суду, погодженим із Фондом держмайна України, був затверджений план його санації, але вже на основі створення закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод". Нове підприємство зацікавило дніпропетровську компанію "Смарт-груп" (власник Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату), що придбала контрольний пакет акцій ММЗ.

Витративши на придбання корпоративних прав і погашення заборгованості за спожиті енергоресурси та зарплату 558 млн гривень, інвестор має великі плани щодо реконструкції заводу. Зокрема, передбачається відновлення і капітальний ремонт більшості доменних та мартенівських печей, турбоповітродувок і турбогенератора тощо. Очікується, що після ремонту і запуску виробництва вдасться налагодити на прокатних станах, крім традиційної великопрофільної арматури, ще й затребувану нині будівельниками середньопрофільну. За підрахунками фахівців, реконструкція дасть змогу також знизити собівартість виплавки тонни чавуну до 220 доларів США, тоді як донедавна вона коштувала на 96 доларів дорожче. Інвестувавши протягом наступних трьох місяців у технічне переозброєння понад 150 млн. гривень, новий менеджмент заводу має намір налагодити, окрім того, власні потужності з виробництва залізорудної сировини. Це пов'язано передусім з тим, що ціни на неї повзуть вгору. Щоб уникнути диктату, макіївські металурги планують запустити в дію дві дослідні лінії з виробництва залізорудної сировини. Загалом очікується, що весь комплекс виконаних робіт допоможе заводу в майбутньому економити близько 25 млн. гривень щомісяця, значно підвищивши тим самим рівень рентабельності і конкурентоспроможності продукції.

Під час недавнього виїзного засідання на ЗАТ "Макіївський металургійний завод" Комітету Верховної Ради з питань промислової політики і підприємництва народні депутати поцікавились, чи не вплине призупиннення виробництва на виплату зарплат майже десятитисячному трудовому колективу. Володимир Нечипоренко зауважив, що за час реконструкції працівникам заводу виплачуватиметься середньомісячна зарплата. До речі, після приходу інвестора вона підвищилась в середньому на 200 гривень і становить нині 830 гривень. Наразі голова правління заводу порушив перед народними депутатами та міністром промислової політики Володимиром Шандрою, який брав участь у виїзному засіданні парламентського комітету, питання про державну підтримку підприємства, що капітально оновлюється. За словами Володимира Шандри, металургійна галузь є однією з пріоритетних для вітчизняної економіки, а тому міністерство намагатиметься її всіляко підтримувати. Проте пріоритет має отримати вся галузь, а не окремо взяте її підприємство. На думку першого заступника голови парламентського комітету Вадима Гурова, пропозиція комітету полягає в тому, щоб зменшити податковий тягар на підприємства, що беруть участь у фінансуванні процесу капітальної реконструкції основних фондів, зокрема шляхом безмитного оформлення відповідного обладнання. Доцільно також на певний постреабілітаційний період переглянути і тарифи на енергоносії, залізничні перевезення.

Леонід САМСОНЕНКО