Безпечна шахта

Минулого вівторка представники кількох кіровоградських ЗМІ ознайомилися з підземним виробництвом Інгульської шахти. Акт нечуваної досі відкритості пояснюється просто. Шахті потрібно одержати згоду від міської та обласної рад на будівництво нового гірничого відводу. Аби робота продовжувалася до 2030 року, місцевому підрозділу Східного гірничо-збагачувального комбінату (центральний офіс у Жовтих Водах) треба прокласти основний підземний тунель від вулиці Криничуватої (Велика Балка) у напрямку до вулиці Полтавської. Припинення робіт призведе до втрати річного видобутку уранової руди на суму близько 200 мільйонів гривень і скорочення 1,6 тисячі працівників шахти. На карту поставлено дуже багато. Тому керівництво комбінату і шахти намагається переконати громадськість, що видобувне підприємство абсолютно безпечне для жителів міста.

Спускаємось у штреки Центрального родовища (проммайданчик розташований поблизу Далекосхідного цвинтаря) спочатку на глибину 230 метрів. Від різкого перепаду тиску під час спуску в ліфті у багатьох журналістів закладає вуха. Рівень гамма-фону на цій підземній відмітці — до 22 мікрорентгенів на годину (майже такий, як і на поверхні проммайданчика). Показання нашого дозиметра „Прип'ять” повністю співпадають із замірами приладів спеціалістів шахти. Близько 300 метрів ідемо по широкому підземному тунелю, місцями по воді. Спецодяг із гумовими чоботями і каскою не завадив. Каска врятувала голову автора від кількох болючих зіткнень зі стінками тунелю. Зверху капають краплі ґрунтових вод, відчувається сильна вологість повітря. Потім спускаємось ще на 70 м вглиб. Там фон гамма-випромінювання становить до 35 мкР/г. Ідемо ще метрів 300 по прямій, потім по схилу углиб на 27 м. Уламки порожньої породи фонять на 170 мкР/г. Бачимо потужну машину шведського виробництва, яка набирає ковшем шматки підірваної породи і доставляє їх до місця завантаження у вагонетки підземного електровоза. Бачимо й бурильну машину, що свердлить у граніті отвори для закладання вибухівки, їх кількість і розташування залежить від поперечного перерізу тунелю та міцності породи. Проходячи повз рукав вентиляційної установки довелося терпіти нестерпне завивання, а ще вдихати вихлопні гази шведських дизельних навантажувачів. Захищалися й респіратором від пилюки, коли у вагонетки сипалася руда.

Нарешті підійшли до відпрацьованої камери багатих руд, які залягають так званими лінзами. З провалля висотою у 9-поверховий будинок було видобуто 20 тисяч тонн руди. Фон радіації там більше 1600 мкР/ год.(!) Спеціалісти стверджують, що для здоров'я шахтарів ніякої небезпеки немає, адже узгоджена з Міністерством охорони здоров'я норма для працівників підземних професій становить 1870 мкР/г. Концентрацію радону у шахті при журналістах не вимірювали, лише сказали — вона не перевищує 650 бекерелів на кубічний метр. Норма ж — 1200 Бк/мЗ. Природно, виникло запитання, чому норми для населення настільки відрізняються від норм для шахтарів. Адже гамма-фон у житлових приміщеннях не повинен перевищувати 30 мкР/год., а рівень радону — 50 Бк/мЗ для нових будинків і 100 Бк/мЗ — для старих. Провідний інженер 3 охорони довколишнього середовища шахти О.Гаваза пояснив, що при встановленні норм виходили з того, що така радіація не завдасть шкоди здоров'ю шахтаря протягом 25 років праці, а звичайній людині — протягом 75 років життя. З'ясувалося і те, що єдине на Україні урановидобувне та збагачувальне підприємство саме розробляє для себе стандарти, а потім узгоджує їх з міністерствами та комітетом ядерного регулювання.

10 років - і на пенсію 

Сім журналістів дуже зраділи сонечку після тригодинного перебування у шахті. Під час переїзду в автобусі до роздягальні усі затихли, дехто навіть заснув. До речі, розслаблення та сонливість є одним із симптомів впливу радону на організм. Дуже не хотілося будь-коли знову опускатися у шахту. Утім, тамтешніх працівників тягне туди аж ніяк не зайва цікавість. Бригада прохідників, яка обслуговує шведську техніку, заробляє більше 9 тис. грн. на місяць, інші прохідники — 6,5 тис, свердлувальники — 6 тис, завантажувачі руди — 5,5 тис, машиніст підземного електровоза — 4,3 тис, головний інженер шахти — 6 тис. грн. Маючи 10-річний стаж роботи на шахті, чоловіки виходять на пенсію у 50 років, жінки — у 45. І все це — за абсолютно безпечні умови праці?!

Нам кажуть, що робота шахтаря дійсно тяжка. Але найбільшої шкоди завдає не радіація, а фізичні навантаження, підвищена вологість і вібрація. Бо 78% усіх профзахворювань шахтарів становлять різні види радикулітів. Заступник генерального директора з охорони праці ДП „СхідГЗК” В.Пухальський навів дані, що протягом року в усіх підрозділах комбінату (близько 8 тис. чоловік) від онкозахворювань захворіло всього 3 людини. Це враховуючи і тих, хто вийшов на пенсію. Така інформація якось не в'яжеться зі статистикою обласного онкодиспансеру. За їхніми даними протягом року від раку в області помирає близько 2200 чоловік, а на обліку зараз перебуває майже 20 тисяч онкохворих. До того ж заступник головного лікаря онкодиспансеру В.Яринич стверджує, що більшість шахтарів-уранників не доживають до 60 років. Хто ж говорить неправду? Виходить, що ті, хто безпосередньо контактує з радіоактивними речовинами, менше хворіють на рак, ніж жителі Кіровоградщини? О.Гаваза каже, що саме так. А наш найвищий в Україні рівень онкозахворюваиості пояснює соціально-економічними факторами. Тобто ми гірше за всіх в країні живемо: голодуємо, страшенно перевтомлюємося від роботи, ніколи не звертаємось до лікарів. Якщо це так, то багато запитань виникає до місцевих органів влади, які постійно наводять цифри поліпшення нашого життя.

Зіркові заміри

За словами головного інженера Інгульської шати О.Піцика, нині під землею накопичилось 470 тисяч кубометрів порожнин, половина з них вже не використовується у виробництві, їх поступово заливають сумішшю піску та шлаку. Це робиться для того, щоб забезпечити міцність поверхів шахти, і щоб у порожнинах не накопичувався радон. Мовляв, до 2030 року усі порожнини будуть заповнені. Планується прибрати з поверхні і відвали шахти. Під час прес-туру радіацію біля них не вимірювали, але наші попередні заміри показали там гамма-фон до 200 мкР/г. У цих відвалах накопичилося більше п'яти мільйонів тонн відходів. Звісно, шахта не в змозі поливати рукотворні радіоактивні гори, що створилися за 41 рік и роботи. Та й комітет ядерного регулювання відніс їх не до радіоактивних, а до техногенно-посилених джерел гірського походження. Так от, нас запевняють, що за 22 роки (до вичерпання під Кіровоградом багатих руд) цю велетенську масу перероблять, відправивши у Жовті Води більш-менш багаті на уран шматки. Частина у вигляді щебеню піде на будівництво доріг, а рештою подрібненої маси заповнюватимуть шахтні порожнини.

Для журналістів провели показові заміри шуму вентиляційної установки, яка витягує на поверхню повітря з шахти, а також рівень радону біля неї. На проммайданчику шум був майже у межах норм, а на відстані 50 метрів від вентилятора практично не відчувався. Не знаю, що зробили фахівці, але рік тому шум був набагато гучніший. Рівень радону на вулиці біля вентилятора склав 6,4 Бк/мЗ. Нам сказали, що ефективність водяного фільтра, що очищує викиди в атмосферу, становить 73,5 %. Відпрацьовану ж на фільтрі воду скидають у шахту, разом з іншим шахтними водами очищують до нормальних показників і скидають в Інгул у 600 метрах за завадівським мостом.

Аби заспокоїти жителів Великої Балки, які постійно скаржаться на руйнування своїх будинків внаслідок підземних вибухів, відбувся й показовий вибух із заміром коливання ґрунту. Щоправда, цього разу вибухівки заклали 480 кг, а не 600 кг, як зазвичай. Відчувся легкий удар по ногах. Спеціалісти ж лабораторії Науково-дослідного гірничорудного інституту з Кривого Рога завірили, що все у межах норм. Значення рівня коливання вони не показали (їхні прилади не дозволяють цього зробити), лише пообіцяли оприлюднити дані після обробітку записів у Кривому Розі. За словами ж О.Піцика, під селищем Кізельгур проводився навіть потужний вибух на 22 тонни вибухівки і нічого — будинки не постраждали. Головне — підривати не всю масу одразу, а частинами через кілька мілісекунд. І криворожці, і фахівці шахти навідріз відкидають можливості появи численних тріщин у стінах будинків внаслідок вибухів. Нібито багато жителів В. Балки будували житло навмання, економлячи на матеріалах. Спеціалісти вважають, що товщина міцного гранітного моноліту надійно гасить вибухи, поверхневий же шар ґрунту зсувається через ґрунтові води.

Продані душі

Наведені висновки були очікуваними. А генеральний директор ДП „Схід ГЗК” О.Сорокін наголосив на прес-конференції, що якщо шахту закриють, то наші екологічні проблеми взагалі нікому буде розв'язувати. Винна ж у них не шахта, а розташування міста на гранітній платформі, з якої виділяється радон. Важко дорікнути усім цим людям у відсутності професійності. Тепер вони дуже професійно і відкрито намагаються привчити нас, що уран є безпечним. Ми самі до цього звикаємо, попри смерті наших родичів і знайомих. Однак бентежить позиція депутатів. Скажімо, депутати Ленінської райради вже продали наші інтереси за 330 тисяч гривень від шахти, давши згоду на розміщення нового гірничого відводу. Будьте упевнені, що нас продасть і міськрада, запросивши більшу суму. Обласна ж рада задовольниться збільшенням надходження податків — О.Сорокін уже пообіцяв, що податок на прибуток усього комбінату буде надходити в область пропорційно внеску місцевих підрозділів.

А що ж наші нардепи? Представники кожної провідної політичної сили били себе в груди, обіцяючи підтримку, коли їм були потрібні наші голоси. А тепер вони ніяк не можуть знайти кошти, аби нарешті запрацювала прийнята аж п'ять років тому Державна програма забезпечення сталого розвитку регіону видобування та переробки уранової сировини до 2030 року. Згідно з нею області мали виділити мільярд гривень. Та він уже наполовину знецінився! Розмови ж про надання нашій території статусу екологічно-небезпечної зони взагалі припинилися. Чому так?! Думається — через систему злочинного ставлення до людей усіх ешелонів влади, включаючи природоохоронні та правоохоронні органи. Життя сотень тисяч людей нічого не варте, якщо ідеться про шалені прибутки. Держава фактично змирилася з регулярною загибеллю людей на шахтах Донбасу. То чи буде вона турбуватися про якийсь там провінційний Кіровоград із його онкологічними проблемами? Але така ситуація є ненормальною, вона кримінальна.

В. НІКОЛАЄВСЬКИЙ