Чи повинні українці платити двічі за контент при купівлі електроніки

Кожен покупець електроніки, навіть якщо він не оплачуєте стрімінгові сервіси чи електронні носії, підтримує авторів фінансово. Зокрема, коли купує легально ввезену електроніку в магазинах.

Це додатковий платіж, що включений у кожну покупку техніки: мобільні девайси, ноутбуки, комп'ютери, принтери і навіть телевізори.

Ідея діючих правил цілком зрозуміла — підтримка авторів контенту. Вони мали б отримувати ці кошти як компенсацію за можливе копіювання творів і їх поширення.

Така “приватна копія” — вірогідна можливість відтворити легальний контент в особистих цілях, наприклад, переглянути фільм удома з друзями, скопіювавши його зі стрімінгового сервісу.

“Приватна копія” — не механізм боротьби з піратством. Хоча дехто навмисне підмінює поняття, створюючи образ нещасних та ледве виживаючих діячів культури, у яких незаконно відбирають останні гроші.

Кожен покупець платить незалежно від того, чи планує він робити копію, чи ні — а за саму таку можливість копіювати у пристрої.

Тобто споживач платить і при купівлі телевізора і безпосередньо купуючи контент для перегляду.

Навіщо дублювати оплату? По факту, в Україні це перетворилось у “схему”. Гроші з кожної покупки перераховуються до організацій колективного управління (ОКУ), які не просто контролюють їх розподіл, але й нікому про це не звітують.

На практиці керівництво ОКУ використовує відсутність звітів про розподіл коштів на свою користь — кошти отримують в основному ті, хто очолює ці організації.

Як працює ця система?

Найбільшу частину внесків від реалізації техніки в Україні отримує Український музичний альянс.

Керівництво цієї ОКУ стверджує, що без стягнення плати за гіпотетичну можливість створення приватних копій ми станемо країною третього світу внаслідок нанесення майнової шкоди авторам за “безкоштовне” копіювання їх творів.

Автори мають законне право на винагороду, а культура потребує грошей для подальшого розвитку. Однак існуюча система не є ні прозорою, ні справедливою.

Адекватні сучасні правові норми і прозорі правила розподілу коштів закладені в законопроекті №4537, який зареєстрований чотирма нардепами від “Слуг народу” в грудні 2020 року. Прийняття цього законопроекту здатне зруйнувати існуючі схеми.

Як розподіляється роялті, зібрані з покупців електроніки

В Україні все більше людей розуміють, що за контент треба платити. Сервіси на кшталт YouTube, Megogo, Sweet TV та багато інших дають користувачам можливість легально і недорого отримати майже весь аудіо- і відеоконтент світу.

Та якщо ви легально купуєте контент і легально ввезену в Україну техніку, ви платите двічі. Простою мовою про це у відео розповідає Європейська бізнес асоціація (ЄБА).

Як це врегульовано сьогодні?

Згідно зі статтею 25 закону “Про авторське право і суміжні права”, при ввезенні техніки імпортер повинен заплатити так званий авторський збір.

Наприклад, при ввезенні ноутбука платять 0,2% митної вартості товару, мобільного телефона або планшета — 0,15%, за флешку — 0,75%.

На перший погляд, це копійки. Але з урахуванням кількості таких товарів набігають мільйони гривень щомісяця.

Проблема у тому, що авторський збір не є податком. Ці гроші йдуть не в бюджет і не авторам контенту напряму, а насамперед в ОКУ, які потім розподіляють отримані кошти. Кому і скільки — законом чітко не визначено.

Це питання вирішує Міністерство економіки. Як це наразі відбувається і хто впливає на рішення, нещодавно розповідали у програмі Яніни Соколової “Соромно!”.

До журналістів і авторів контенту потрапив цікавий запис: на ньому люди, які дотичні до отримання і розподілу авторського збору, “пиляють” гроші і обговорюють, що мають вплив на міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка.

А міністр економіки у особистій розмові підтвердив Яніні Соколовій, що Ткаченко має вплив на прийняття рішень — до нього дослухаються, бо він “краще в цьому розбирається”.

Запис, про який іде мова, вірогідно, був записаний на засіданні Українського музичного альянсу (УМА), на якому члени правління ділять капітал між собою і обговорюють вирішення питань з чиновниками. Він є у відкритому доступі.

Ситуація складається таким чином, що на тлі збільшення кількості якісної української музики, текстів, зйомки фільмів гроші “ділить” організація, яка власне авторів не представляє. Українським авторам з належного авторського збору майже нічого не перепадає. Основну частину грошей отримує керівництво УМА, просто вирішуючи це питання “між своїми” на черговому засіданні.

Навіть якщо спиратися на аналіз наявного законодавства, механізм розподілу зібраних коштів уповноваженими ОКУ між авторами, виконавцями і виробниками фонограм (відеограм) залишається недосконалим та непрозорим.

Наприклад, з тексту закону незрозуміло, чи є перелік категорій правовласників взаємовиключним. Це призводить до невизначеності.

Зокрема, якщо права на аудіовізуальний твір були передані автором іншій особі, яка набуває статусу особи, що володіє майновими авторськими правами, незрозуміло, хто з перелічених осіб має отримувати відрахування?

До того ж, норми закону про авторське право не узгоджуються з положеннями Цивільного кодексу (ЦКУ). Стаття 445 ЦКУ передбачає право автора на плату за використання твором, а частина 6 закону “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” статус права на винагороду не визначає.

Уповноважена на розподіл грошей організація може розподіляти зібрані кошти на власний розсуд. Ніяких наслідків це не матиме.

З травня 2019 року УМА володіє акредитацією, виданою Міністерством економіки, на збір винагороди за використання звукозаписів телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги, онлайн-мовниками та іншими особами, які займаються публічним мовленням.

Зібрані кошти УМА зобов'язаний розподіляти між виконавцями і виробниками фонограм і відеограм.

Юридично Український музичний альянс — це громадська організації, діяльність якої не передбачає прибутку. Але заснована вона приватними компаніями.

ОКУ має право спрямовувати частину грошей на фінансування своєї діяльності: заробітна плата, оренда, фінансування юридичних послуг тощо.

Якщо люди самі собі призначають зарплатню і за юридичні послуги сплачують “своїм”, де тут відсутність прибутку? Наявна маржинальність фактично спростовує визначення “неприбуткової організації”.

Уповноважена особа УМА — Павло Калениченко. Одна з компаній-засновників — ТОВ “Комп Мюзік”.

Своєю чергою, її засновники — Олег Долинський та Інна Долинська. Ця фірма є однією з найстаріших українських звукозаписних компаній.

Водночас зареєстрований на організацію телефон (044) 537-36-61 використовує ДК “Комп Лімітед”, спеціалізація якої — гуртова торгівля електротоварами.

Інший засновник “громадської спілки” — ТОВ “Лавіна Мюзік”, засновник якої Едуард Клим співпрацює з іноземними продюсерами і музикантами.

Важливо зазначити що УМА є правонаступником нині ліквідованого об'єднання підприємств “Український музичний альянс”, де Олег Долинський також був засновником.

Він же є бенефіціаром організації “Українська ліга музичних прав” (УЛМП), яка займається збором і виплатою роялті.

Щодо цієї організації, у 2013 році Мінекономіки проводило службову перевірку, оскільки не всі зібрані УЛМП кошти були виплачені правовласникам. Частина їх переводилася на рахунки приватних осіб.

Одержувачі коштів від УМА:

• 3,14 млн грн — ФОП Неволіна Анастасія Юріївна, у минулому юрист УМА і член робочої групи від УМА разом з Павлом Калениченком.

• 2, 28 млн грн — ТОВ “Комп Мюзік”, засновник УМА.

• 1,69 млн грн — ФОП Степанов Євген Віталійович, адвокат;

• 1,63 млн грн — ГО “Сінема”, пов'язана з УМА і організацією “Арма-Україна”. Одним з одержувачів роялті ГО “Сінема” є Марія Іллєнко, двоюрідна сестра колишнього глави агентства з питань кіно Пилипа Іллєнка. Наразі Марія обіймає посаду начальника відділу державного регулювання кінопрокату та відеопрокату в Державному агентстві з питань кіно.

• 1,56 млн грн — ГО “Бест Мьюзік”, що є співзасновником ГО “Українська ліга авторських і суміжних прав” (УЛАСП).

• 0,93 млн грн — ТОВ “Умиг Мьюзік”, що є співзасновником УЛАСП;

• 0,88 млн грн — СОГ “Асоціація з управління аудіовізуальними правами “Арма-Україна”. Це ОКУ всередині іншої ОКУ. Вона управляє правами в рамках телемовлення і публічних закладів (кафе, готелі) в аудіовізуальній сфері. Її засновники — ГО “Асоціація продюсерів України”, ГО “Коаліція виконавців і продюсерів України”. У списку засновників — Ірина Білик, Руслана Лижичко, Ігор Ліхута і Костянтин Меладзе. Керівник — Дмитро Прикордонний.

На своєму сайті УМА повідомляє, що в 2019 році з 10,07 млн грн отриманих платежів правовласникам було перераховано 7,03 млн грн платежів.

Нещодавно спалахнув скандал через те, що представники українського шоу-бізнесу недоотримують винагороди за використання їх авторських творів.

Про це свідчать результати розслідування, ініціатором якого виступила інша ОКУ — “Українська агенція з авторських та суміжних прав” (УААСП).

В грудні 2020 року представники цієї організації повідомили, що викрили одну з масштабних схем привласнення роялті (авторських зборів).

“Два місяці автори та виконавці аналізували документи і договори у сфері авторських та суміжних прав. Як розповів учасник гурту “Антитіла” Сергій Вусик, дослідження показало, що ОКУ використовують фірми-посередники та родинні схеми. Вони працюють через чотиристоронні договори, де третьою і четвертою сторонами стають приватні організації, які стягують з роялті додаткові комісії і, по суті, крадуть винагороду”, — повідомляло “Суспільне”.

Офіційний штат УМА налічує 6 осіб разом з керівником Павлом Калиниченком. У їх руках — прямі надходження від офіційного імпорту електроніки.

За останні три роки на рахунок УМА було відправлено принаймні 28 млн грн, а розподілено між “авторами” — близько 19 млн грн.

Як УМА офіційно пояснює свою логіку розподілу коштів? Нещодавно “Офіс простих рішень” провів дискусію про перспективи державного регулювання збору за приватне копіювання та репрографії. З'ясувалося, що розподіл відрахувань, згідно з положенням УМА, проводиться відповідно до даних сервісу пошукової системи Yandex.

При тому, що Yandex з 2017 року заблокований на території України рішенням РНБО.

Як УМА аргументує збереження діючої системи

Український музичний альянс — противник і найзапекліший критик законопроекту №4537. Його голова Павло Калениченко опублікував декілька колонок, в яких пояснив свою позицію.

В одній з них він зазначив, що наявність авторського збору у ціні техніки — це загальноєвропейська практика. Для обґрунтування тези, що такий збір є нормою, пан Калениченко навів багато статистичних даних і таблиць.

Та насправді голова УМА вдається до маніпуляцій, коли виступає проти “недоліку” законопроекту — скасування збору за копіювання. Але така ініціатива в законопроекті відсутня, адже збір не збираються скасовувати повністю.

Запровадження системи відрахувань саме з матеріальних, або “чистих” носіїв — це досвід Австрії, Франції, Данії, Нідерландів та Швеції.

Законпроект №4537 приводить наше законодавство у відповідність європейським нормам. Серед них положення директиви ЄС №2001/29. Ухвалення законопроекту не суперечить положенням цієї директиви.

Більше того, її стаття 60 передбачає, що для видавців має бути збережено свободу визначати, яким чином вони можуть обґрунтовувати свої вимоги про компенсацію або винагороду і встановлювати умови розподілу такої компенсації або винагороди між авторами та видавцями.

Це досвід та практика Європи, і саме такий підхід є доцільним, оскільки дає змогу уникнути частих змін та уточнень переліку обладнання і цілком відповідає суті виготовлення приватних копій.

Акцент робиться на носій, без якого зробити копію неможливо. Навіщо платити за копію контенту з пристрою, де її просто технічно неможливо зробити?

Водночас, відповідно до директиви 2001/29 ЄС, компенсація має бути справедливою (ст. 5 (2) (b)) не тільки стосовно правовласників, а й стосовно інших зацікавлених сторін, таких як споживачі і виробники обладнання та носіїв.

Щоб оцінити розмір компенсації, відповідно до Директиви (рекомендації 35 і 38), “шкода правовласникам” є головним критерієм. При цьому, Директива встановлює, що необхідно враховувати “іншу форму оплати” (рекомендація 35): якщо компенсація здійснюється за допомогою платежу відповідно до умов ліцензування, додаткова оплата (за приватне копіювання) у формі зборів не має вимагатися.

Чи є справедливою компенсація, коли споживач сплачує збір за приватне копіювання при купівлі нового смартфона й додатково — той самий збір при купівлі карти пам’яті до нього?

Відповідь на це питання очевидна навіть без урахування того, що споживач буде окремо купувати потрібний йому аудіовізуальний контент для відтворення на тому ж смартфоні.

Законопроект передбачає прозорий механізм розподілу зібраних коштів, щоб кожен правовласник бачив, за яким принципом та скільки йому нараховано грошей. І голова УМА Павло Калениченко вбачає у цьому проблему.

“Ми всіляко підтримуємо стандарти прозорості, але якщо ми оприлюднимо такі дані, це покаже відсоток відрахування правовласнику. Це означає, що будь-хто може порахувати, скільки грошей отримав автор, а це суперечить законодавству про захист персональних даних”, — каже Калениченко.

На такий закид гарно відповів Олег Кисельов, представник компанії Sony Ukraine, яка є виробником техніки і правовласником як виробник контенту. Він не вбачає у відкритих даних нічого поганого.

“Всі держслужбовці повинні розміщувати інформацію щодо своїх статків, а компанії розміщують фінансову звітність, і ця інформація наразі відкрита в Україні та світі. Тому незрозуміло, чому ОКУ хоче бути виключенням”, — відповів Кисельов.

Що передбачає законопроект №4537

Автори законопроекту очікують, що завдяки їх ініціативі зменшиться кількість зловживань ОКУ при розподілі зібраних відрахувань (роялті) між авторами, а також зменшиться кількість їх судових спорів з імпортерами.

“Є багато питань щодо прозорості та звітності системи зборів. Опитування авторів та численні журналістські розслідування показують, що розподіл коштів відбувається непрозоро, за незрозумілою логікою, і до авторів гроші часто не доходять. Самі конкурси з акредитації ОКУ проходять також з порушенням законодавства України, про що свідчать судові рішення”, — заявила Вікторія Куликова, менеджер комітету побутової електротехніки ЄБА.

ОКУ матимуть електронну систему адміністрування для прозорої та ефективної взаємодії з авторами, користувачами контенту та іншими ОКУ.

Кожна з зацікавлених сторін зможе зареєструватися в персональному кабінеті на окремому сайті та матиме постійний доступ до інформації щодо переліку об’єктів авторського права, кількості зібраних коштів, їх автоматичного розподілу між авторами та розміру коштів, який отримали за той чи інший твір.

А у своїх щорічних звітах ОКУ надаватимуть інформацію щодо кожного об’єкта авторського права, за який було сплачено частку зібраних доходів, із зазначенням відсоткового співвідношення виплаченої частки до загальної суми доходів від прав.

Осучаснить законопроект і перелік товарів, з яких сьогодні споживачі оплачують збір: пропонується скасувати його для товарів, у яких ця функція просто неможлива чи обмежена програмно.

Логіка проста: збір залишать на товари, у яких є носій, на якому може знаходитися копія. Телевізором, наприклад, копіювати контент не вийде — ви можете скопіювати контент, якщо у вас є накопичувач SSD чи HDD (зовнішні та до ПК), карта пам'яті чи флеш-карта. На них авторський збір і пропонується залишити.

До того ж, законопроект сприятиме широкому застосуванню засобів технічного захисту від несанкціонованого копіювання, що знизить рівень піратства.

Як приклад, можна навести телевізори, в яких використовується технологія DRM (Digital rights management), дослівно — керування цифровими правами), завдяки якій здійснюється контроль за використанням цифрових носіїв та унеможливлення неавторизованого доступу, копіювання або конвертації даних в інший формат.

Іншими словами, завдяки спеціальному алгоритму шифрування файл з записаною телетрансляцією футбольного матчу може бути відтворений (відображений) виключно на тому пристрої, на якому він був записаний.

Копіювання, тиражування і навіть відтворення на комп’ютері технічно неможливе. Така ж технологія для обмеження використання музики, придбаної та завантаженої онлайн, використовується багатьма онлайновими музичними магазинами, серед яких, наприклад, iTunes, Napster music store та інші.

А якщо хтось надає перевагу читанню електронних книжок, то майже всі електронні книжки зазвичай використовують DRM для обмеження або навіть повної заборони копіювання чи друку.

Виграти від законопроекту мають, у першу чергу, автори та всі українці, які купують техніку. Автори зможуть контролювати роботу акредитованих ОКУ, моніторити ситуацію щодо розподілу зібраних коштів через онлайн-систему.

А легальні виробники та імпортери техніки, які наразі працюють у неконкурентних умовах порівняно з тіньовим бізнесом, який не сплачує податків, зможуть запропонувати українцям кращу ціну на товари. Адже не закладатимуть у їх вартість збір за приватне копіювання, якщо його здійснити неможливо.

Підтримати законопроект депутатів закликають представники провідних бізнес-асоціації України: ЄБА, “Асоціації підприємств інформаційних технологій “, “Спілки українських підприємців” (СУП), українські імпортери побутової електроніки.

Збори за приватне копіювання повинні збільшуватись не за рахунок додаткового навантаження на легальних імпортерів, а шляхом розширення переліку платників унаслідок детінізації ринку техніки та електроніки.

Андрій БОНДАРЕНКО