Дайте роботу біля моря

Як і кримська тезка, селище вигідно розташоване на березі моря, а тому живе за рахунок відпочивальників. На цьому, щоправда, паралелі закінчуються. Якщо кримська Ялта не втрачає популярності упродовж багатьох років, то до приазовської, яка за радянських часів приймала до 100 тисяч відпочивальників щосезону, нині приїздить гостей утричі менше.

Сезон — два місяці на рік 

Проблема наповнення бюджету загострилася останніми роками — після того, як закрилися кілька місцевих сільгосппідприємств і рекреаційних закладів. Тож працевлаштування мешканців вийшло на перше місце. “Близько 600 осіб були звільнені з агроцехів, баз відпочинку, — розповідає селищний голова Дмитро Черниця. — Це, звичайно, завдало шкоди наповненню бюджету. Щомісяця ми недоотримуємо близько 100 тисяч гривень у вигляді податку з доходів фізичних осіб. Тому наше завдання — знайти інвесторів для тих об’єктів, які маємо”.

Раніше в селищі було чимало піонерських таборів і відомчих баз відпочинку. Нині їх зберегли лише металургійні комбінати — імені Ілліча та “Азовсталь”. Решта власників або продали об’єкти, або намагаються продати. Це дивно, але іноді підготовка та утримання закладу коштують дорожче, ніж прибуток від його діяльності за два—три літні місяці.

Президент Федерації пауерліфтингу України Іван Збандут, який народився і виростав у тутешній Юр’ївці, пригадує, що колись у багатьох обійстях тримали корів. Але потім приватне підсобне господарство перестало бути джерелом доходів місцевих мешканців. Худобу не стало де випасати — усі території мають свого господаря. Тоді як доходи від приймання відпочивальників здавалися стабільно високими. “Ось і вирішили: навіщо тримати корову, якщо на курортниках за два місяці можна заробити стільки, скільки у своєму господарстві за рік не заробиш. У господарки, приміром, пенсія 800 гривень. Вона пустить 20 відпочивальників — і заробить. Робочих місць практично немає — хіба що на базах, сторожами”, — пояснює Збандут.

Чудодійні грязі: намастився і пішов

Морське узбережжя в індустріальному краї могло би стати золотим дном, якби не одне “але”. За останні роки бухта Таранья, де розташована Ялта, швидко замулюється. Та так, що в деяких місцях до води потрібно брести, загрузаючи у намулі, кілька десятків метрів. Із 12 кілометрів узбережжя у такому стані перебувають п’ять. Багато курортників відмовляються їхати в ці умови та обирають чистіший берег. Місцеві міні-готелі, бази відпочинку, кафе, ресторани зазнають збитків. За висновком екологів, замулювання бухти відбувається через те, що Маріупольський морський торговельний порт, розташований за 25 кілометрів, регулярно чистить русло і скидає мул у відкрите море. Хвилею болото знову прибиває до берега. Попри кількарічний конфлікт, проблема не розв’язується.

В Ялті придумали, як недолік обернути на привабливу пропозицію. Адже під ногами — не просто мул, а лікувальний засіб. “Згідно із висновком Одеського інституту курортології, наші грязі належать до середньомінералізованих муло-сульфатних. Вони помічні при захворюваннях опорно-рухового апарату, нервової системи, гінекологічних, шкірних проблемах, локалізації різноманітних запалювальних процесів, — перелічує переваги завідувачка селищної амбулаторії Олена Черниця. — Людина, яка прийняла щонайменше десять процедур, стає стійкішою до фізичних навантажень і стресів. Це довели доклінічні дослідження. До того ж наші грязі мають омолоджувальний ефект!”

За словами медика, чудодійну силу азовського мулу вже відкрили для себе сім’ї із Москви та Санкт-Петербурга, а дехто навіть придбав хатинку в Ялті та переїхав сюди мешкати. А от на запитання, де можна прийняти процедури грязелікування, співрозмовниця розводить руками: “Поки що ніде”. Уся процедура зводиться до власноручного намащування гряззю і засмагання у такому вигляді на пляжі: дешево і сердито. Тим часом у селищі мріють про відкриття спеціалізованої лікарні, яка б пропонувала курортникам різноманітні процедури і програми.

“У нас є двоповерхова будівля колишньої лікарні площею 2400 квадратних метрів. На її базі можна влаштувати грязелікування. Склали бізнес-план: окупність лікарні зі штатом 80 осіб — три роки”, — малює перспективу завідувачка амбулаторії. Як бальнеологічний чи водний курорт, селище зможе приймати гостей упродовж цілого року, а не лише два місяці.

“Підприємець не завітає до ресторану, де немає води”

Це не єдина ідея, якою нині живе селище, де навіть організували і провели міжнародний інвестиційний форум “Ялта Азов’я”. “Ми плануємо створення додаткових робочих місць, запровадження нових видів податків, за рахунок чого очікуємо надходження до бюджету. Плани грандіозні, рахунок іде на мільйони. Але нині раді кожній копійці інвестицій, — каже селищний голова Дмитро Черниця. — В Ялті побували підприємці із Росії, Франції, Бельгії, Фінляндії, Південної Кореї, Китаю, Кувейту. Конкретних пропозицій поки що немає, але інтерес у них є”.

Серед інших ідей — відродження виноградарства на теренах Приазов’я, спорудження спортивного центру. Втіленню намірів заважають побутові проблеми: відсутність каналізації, нормальних доріг тощо.

“Якщо я раніше відра з водою носив на коромислі, то тепер у селищі є водогін. А що, каналізацію не можна зробити? — погоджується Іван Збандут. — Хіба це нормально, коли стільки баз відпочинку, а все йде до моря?” Співрозмовник вважає, що до селища потрібно перенести із Маріуполя школи вищої спортивної майстерності. Це дало б поштовх розвитку території, а обдаровані діти тренувалися б не біля труб металургійних заводів, а на березі моря. Сам він десять років поспіль розвиває в Юр’ївці спортивну базу “Олімп”, де тренуються кращі пауерліфтери країни. На думку заслуженого тренера України Івана Збандута, поєднання чистого повітря, сільських харчових продуктів і моря забезпечує чудові спортивні результати.

У словах місцевих мешканців відчувається ностальгія за часами, коли до Ялти приїздили відпочивати з усього Радянського Союзу. Проте нині курортникам уже недостатньо теплого моря й даху над головою. Місцева громада на власному досвіді опановує науку будувати бізнес в умовах гострої конкуренції. “Якщо ви їдете на вихідні й обираєте місце, ви не оберете готель, де холодна кава чи можуть украсти ваші речі. Ви обираєте той готель, де вам буде приємно, — дохідливо пояснив, звертаючись до учасників форуму, директор бізнес-ради ЄС—Україна Ральф Гольдманн. — Потрібно зацікавити інвестора, щоб він почав пізнавати ваш регіон, обґрунтувати, чому потрібно інвестувати саме до вашого проекту. Рибалки використовують вудки і сітки. Ви повинні придумати таку само сітку для інвестора”.

Проблема безробіття біля моря змушує по-іншому подивитися на ресурси. І тоді з’ясовується, що не металом єдиним живе південь Донеччини. А сфера відпочинку, можливо, і є тим золотим дном, яке годуватиме не одне покоління мешканців сільського району.

Погляд

Володимир ІШКОВ, депутат Донецької обласної ради:

— Головне — це розв’язання інфраструктурних проблем узбережжя. Тут не потрібен Президент чи Кабмін, усе можна розв’язати завдяки місцевим програмам. Куди запрошувати інвестора, якщо торік курортний сезон узагалі зірвався через холеру? Коли немає каналізації, і з вигрібних ям усе прямує до моря, коли на пляжах торгують рибою і чим завгодно, то з цим потрібно наводити лад. Вода, нормальне водовідведення, енергозабезпечення, дороги, вивезення сміття. Ось тоді й запрошувати інвестора на майданчик. А так жоден підприємець не піде до того ресторану, де немає води.