Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

День, коли закінчилася війна

[08:20 13 ноября 2023 года ] [ Українська правда, 11 листопада 2023 ]

105 років тому, 11 листопада 1918-го, у Комп'єнському лісі під Парижем було підписано перемир'я, яке поклало край Першій світовій війні.

Цей історичний день ніколи не користувався популярністю на пострадянському просторі: 11 листопада не витримувало конкуренції з 8 травня та 2 вересня. А сама Перша світова десятиліттями перебувала в тіні Другої світової. 

Не дивно, що після 24.02.2022 і ми, і наші вороги почали шукати схожість між новою повномасштабною війною та подіями 1939—1945 років. Поки росіяни брехали про “нацистів” в Україні та намагалися косплеїти червоноармійських дідів, українці порівнювали Путіна з Гітлером, а ракетні удари по Києву — з нальотами Люфтваффе на Лондон. 

І лиш дехто помічав, що паралелей із Першою світовою війною вимальовується більше.

Російське вторгнення в Україну в 2022 році мало небагато спільного з успішними гітлерівськими бліцкригами 1939-го та 1940-го. Зате виявилася подібність із 1914 роком, коли німецький план блискавичного розгрому Франції за шість-вісім тижнів провалився майже відразу. 

На початку Першої світової військові розрахунки агресора виявилися неспроможними, але це не зупинило кровопролитну війну: як і 2022-го, взяв гору принцип “якщо почали, то треба продовжувати”.

Реклама:

 

Новий 2023 рік бачили аналогом 1943-го або 1944-го і в Києві, і в Москві. Жорстока битва за Бахмут сприймалася як другий Сталінград, після якого має настати рішучий перелом у війні — але фактично вона виявилася другим Верденом.

Тяжкі бої літа та осені 2023-го нагадували не про Курську дугу або висадку союзників у Нормандії, а радше про кровопролитну битву за будинок поромника на Ізері, що розгорнулася наприкінці 1914-го. 

Згодом сам головнокомандувач Залужний заговорив про Першу світову й виступив із резонансною статтею про сучасну позиційну війну.

Втім, подібність до Першої світової простежується не лише у військово-стратегічному, а й у соціально-психологічному плані. Війна 1939—1945 років стала для Європи своєрідним рімейком, поверненням уже знайомих проблем та бід. А війна 1914—1918 років принесла європейцям абсолютно новий досвід. Вона перевернула уявлення мільйонів людей про реальність та подарувала їм незвідані раніше почуття та думки, багато в чому схожі з українськими почуттями та думками 2022-го.

Звідси — первісна невіра у велику війну як таку. Невіра в те, що подібне взагалі можливе в сучасному цивілізованому світі, і що звична зона комфорту може враз зникнути.

“Шашлики” 1914 року непогано описані в спогадах письменника Стефана Цвейга. Перебуваючи в Бельгії напередодні війни, він сперечався зі своїми бельгійськими друзями, які обговорювали можливе вторгнення: 

“Уже кілька років ходили чутки про якийсь таємний план німецького Генерального штабу в разі війни вторгнутися до Франції через Бельгію, попри всі підписані договори. Але я не здавався. Мені здавалося абсолютно абсурдним, що тоді як тисячі й десятки тисяч німців безтурботно й радісно насолоджуються гостинністю цієї маленької нейтральної країни, на кордоні може стояти готова до нападу армія. “Нісенітниця! — сказав я. — Ви можете повісити мене на цьому ліхтарі, якщо німці увійдуть до Бельгії!”. Я й досі маю дякувати моїм друзям за те, що вони не пристали на моє парі”.

Ще одна характерна риса Першої світової — надзвичайний емоційний підйом, що захлеснув усі країни-учасниці на самому початку війни. Нечуваний сплеск національного ентузіазму, якого мільйони людей не знали ні до, ні після.

Схоже відчуття пережила Україна в перші тижні та місяці повномасштабної війни, але потім воно почало поступово згасати. 

Той самий Стефан Цвейг описує його так: 

“Як ніколи, тисячі і сотні тисяч людей відчували те, що їм належало відчувати радше в мирний час: що вони становлять єдине ціле. Місто в два мільйони, країна в майже п'ятдесят мільйонів вважали в цей час, що переживають історичний момент, неповторну мить, і що кожен покликаний вкинути своє крихітне “я” в цю займисту масу, щоб очиститися від усякого себелюбства. Всі відмінності станів, мов, класів, релігій були затоплені цієї миті почуттям братерства, що виплеснулося”.

Культурний кенселінг, який став відкриттям для України 2022-го, також характерний для Першої світової війни більшою мірою, ніж для Другої.

У 1914-1918 роках етнокультурна складова військової пропаганди повсюдно брала гору над ідеологічною. І замальовка, залишена все тим же Цвейгом, здасться нам близькою і знайомою: 

“На магазинах мали зникнути англійські, французькі написи, навіть монастир “До ангельських дів” змушений був змінити назву, бо народ обурювався, не підозрюючи, що “ангельські” мало на увазі ангелів, а не англійців. 

Наївні ділові люди наклеювали на конверти марки зі словами “Господь, покарай Англію!”, світські пані клялися, що, допоки живі, не вимовлять жодного слова французькою. Шекспіра було вилучено з німецького театру, Моцарта і Вагнера — з французьких, англійських музичних залів, німецькі професори оголошували Данте германцем, французькі — Бетховена бельгійцем…”

Усі перелічені аналогії з Першою світовою простежуються вже сьогодні. Але, крім того, є гіпотетичні паралелі, які можуть виявитися завтра. У майбутньому на нас чекає день, коли закінчиться повномасштабна війна з Росією. І ми не знаємо, чи виявиться у нього більше подібності з 2 вересня 1945-го чи з 11 листопада 1918-го.

Якщо закінчення Другої світової війни можна порівняти з точкою, то завершення Першої світової стало трьома крапками. Воно породило більше нових викликів та запитань, ніж дало відповідей.

Воно травмувало та розчарувало не лише переможених — що цілком природно, — а й переможців. У багатьох країнах-переможницях перемогла думка, ніби перемога не виправдала сплачену за неї ціну. 

Французи переймалися через величезні людські втрати й обурювалися тим, що новий кордон з Німеччиною не вдалося провести по Рейну. Італійці гнівалися через неприєднання Далмації та писали про “знівечену перемогу”. Британці страждали від соціально-економічних проблем і переконувалися, що мета, озвучена Гербертом Веллсом у знаменитому есе “The War That Will End War”, так і залишилася недосяжною.

У перший рік повномасштабного воєнного протистояння Україна налаштувалася на хрестоматійну перемогу на кшталт 1945-го. Наші співвітчизники передчували власне 8 травня чи 2 вересня — і фактично не розглядали інших варіантів.

Проте дедалі більше ознак свідчать, що народні очікування можуть розійтися з реальністю, і навіть успішний для України фінал війни може здатися неоднозначним.

Цілком імовірно, що в масовій свідомості українська перемога не виправдає ціну, яку за неї буде заплачено. Що завершення великої війни розчарує не лише наших ворогів, а й нас самих. Що замість бажаної крапки ми отримаємо лише історичні три крапки — як це сталося 11 листопада 1918 року. 

Але чи готове до цього нинішнє українське суспільство?

Михайло ДУБИНЯНСЬКИЙ

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.