Китайська підробка: що чекає на Росію після відмови від долара

 Росія відмовляється від американського долара у зовнішньоекономічних розрахунках. Також планується зменшити до мінімуму використання валют інших розвинених країн. Однак реальних альтернатив у РФ небагато — розрахунки можна вести, наприклад, в індійських рупіях чи південноафриканських рендах, бразильських реалах чи іранських ріалах. І, звісно ж, у китайських юанях. Але просто взяти та механічно замінити долари юанями неможливо. “Апостроф” з'ясовував, із чим пов'язана дедоларизація країни-агресора, і які вона матиме для неї наслідки.

Відмовитись не можна залишити

Заступник міністра фінансів Росії Олексій Моісеєв нещодавно заявив, що його країна вже практично припинила міжнародні розрахунки в доларах. За його словами, окремі операції ще бувають, але вони вже не носять системного характеру. Він додав, що розрахунки в євро поки що проводяться, проте вони протягом 2022 року значно скоротилися і зараз також “сходять нанівець”.

Причина відмови Росії від використання в міжнародних розрахунках основних резервних світових валют доволі проста — санкції. Більшість російських банків відключені від системи SWIFT, накладені значні обмеження на торгівлю з країнами Заходу, державні валютні активи заморожені, а платежі і рахунки російських компаній суворо контролюються.

Всі ці складнощі примушують РФ переходити на міжнародні платежі в інших валютах. Одразу після повномасштабного нападу на Україну вона спробувала нав’язати у якості такої валюти власний рубль, оголосивши про те, що плата за газ прийматиметься тільки в рублях. Більшість європейських країн відмовилася від такого порядку, а незабаром і взагалі від російського газу. Відтак спроба за допомогою шантажу перетворити рубль на світову валюту завершилася провалом.

Новою надією Росії став китайський юань, за яким стоїть друга економіка світу. Протягом 2022 року частка китайської валюти в міжнародних розрахунках Росії зросла в 32 рази — з 0,5 до 16%.

“В Росії дійсно заявляють про наміри повністю відмовитися від долара і євро в міжнародних розрахунках, — сказав “Апострофу” голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. - Але навряд чи ці наміри реально втілити. Російська економічна модель полягає в тому, що вони продають сировину, а потім все, що потрібно, закуповують за кордоном. Проте юань є обмежено конвертованою валютою, і обміняти його на інші валюти досить проблематично. Тому, отримавши за свої товари юані, Росія вимушена буде купувати товари тільки в Китаї. Але Китай не виготовляє всього необхідного (не кажучи вже про якість), тому потреба щось купувати в цивілізованому світі все одно зберігається. А там використати юань неможливо”.

На думку фінансового аналітика Андрія Шевчишина, заяви про повну чи майже повну відмову Росії від використання долара є надто передчасними. Адже сьогодні відмовитися від основних резервних валют в міжнародних розрахунках не може собі дозволити жодна країна (в тому числі Китай). Тому подібні заяви скоріше переслідують пропагандистську мету.

“Точних даних щодо об’ємів розрахунків конкретними валютами в російській зовнішній торгівлі нема, — сказав виданню експерт. - Гадаю, доларові розрахунки все ж таки проходять, але в обмежених обсягах і неофіційно, коли потрібно обійти якісь санкції. Звичайно, через те, що російські торгові операції зараз пильно моніторяться, доводиться шукати різні способи їх проводити. Зокрема для цього використовуються російські банки, які ще не відключені від SWIFT, наприклад “Райффайзен банк” (російська “дочка” австрійського банку — “Апостроф”).

 

Окрім того, оскільки значна частина експортної виручки тепер надходить в Росію в юанях, які не можна просто обміняти на інші валюти, російським підприємствам для того, щоб купити щось за межами Китаю, доводиться вдаватися до складних багатоходових схем.

“Якщо немає можливості використати інші валюти, доводиться йти довгим кружним шляхом через банки-контрагенти, розташовані переважно в офшорах, — пояснює Шевчишин. - Гроші відправляють в гонкогський банк, звідти на Сейшели, потім ще кудись. До адресата вони доходять через 4-5 посередників. Причому на кожному етапі доводиться сплачувати комісію, тому такі операції виходять дуже дорогими”.

Юані не в допомогу

Під час зустрічі з лідером Китаю Сі Цзіньпіном 21 березня у Москві російський диктатор Володимир Путін заявив, що РФ хоче перейти у зовнішньоторговельних розрахунках на юані — і не лише з Піднебесної, а й з іншими країнами в Азії, а також в Африці та Латинській Америці.

Варто зазначити, що ідея посунути долар з лідируючої позиції в міжнародних розрахунках популярна не лише в Росії.

“Такі пропозиції висловлювали, наприклад, Бразилія і Аргентина, — розповів у коментарі для “Апострофа” засновник First Kyiv Investment Club Іван Компан. - Навіть Франція за окремими операціями приймала китайські юані.

Звичайно, над дедоларизацією зовнішньої торгівлі працює і сам Китай.

Проте навряд чи в осяжному майбутньому юань зможе скласти вагому конкуренцію долару. До речі, для порівняння, згідно з даними SWIFT, сьогодні на юань припадає менше 2% усіх транскордонних платежів у світі, тоді як на долар — близько 50%.

 

Проблема поширення юаня полягає в тому, що він не є валютою демократичної країни, і відповідно всі питання його обігу регулюються не законами ринку, а залежать від рішень Комуністичної партії Китаю та персонально її керівника.

“Конвертовані валюти, такі як долар, євро, ієна чи фунт стерлінгів, вільно торгуються на світовому ринку, і їх завжди можна поміняти в будь якій кількості за поточним курсом, який формується ринком, — говорить Андрій Шевчишин. - Якщо попит на валюту зростає, то збільшується її курс, і навпаки. З юанем все інакше. Курс цієї валюти встановлюється в ручному режимі Народним банком Китаю. І на його значення ніяк не впливає ситуація на ринку. Якщо попит, наприклад, перевищує пропозицію, то може виникнути дефіцит юаня, але на курс це ніяк не вплине. В той же час, Народний банк може будь якої миті без жодних попереджень обвалити курс юаня. І прокинувшись вранці, інвестори дізнаються, що раптово втратили значну частину своїх активів. Причому цю подію неможливо ані передбачити, ані зрозуміти, які причини призвели до такого рішення”.

Недолік юаня, як резервної валюти полягає також в тому, що він не виконує ще однієї важливої функції грошей — інструменту заощадження.

“Заробивши гроші, інвестори намагаються їх зберегти. І долар надає значний спектр таких можливостей. Його можна вкласти в ринок цінних паперів, наприклад, купити державні облігації США, які вважаються найбільш надійними цінними паперами. Або придбати акції провідних світових виробників. І ці вкладення будуть надійно захищені за американським законодавством, — розповідає Іван Компан. - А ось у власників юанів виникає проблема, що робити зі своїми накопиченнями. Їх можна вкласти тільки в Китай. При цьому інвестор зразу стає заручником комуністичної влади і її політики, не обмеженої жодними законами”.

Саме тому олігархи, політики і корумповані чиновники, які наживають свої багатства в тоталітарних режимах чи країнах з поширеною корупцією, завжди намагаються виводити отримане на батьківщині майно в розвинені демократичні країни, де панує верховенство права. Вони хочуть, щоб їхні активи захищав закон, який не діє в їхніх країнах. Так чинять і російські можновладці, активи яких сьогодні знаходяться в багатьох європейських країнах та в Америці, проте практично відсутні в Китаї (те ж саме, до речі, стосується і українських олігархів та чиновників).

 

Тож хоча останнім часом на фоні геополітичної конфронтації лідери деяких країн закликають до переходу на юань, шансів на те, що китайська валюта дійсно суттєво потіснить долар і євро не так багато, оскільки більшість цих лідерів свої власні активи розміщують на Заході, номінуючи їх в доларах, євро, фунтах та інших вільно конвертованих валютах. І відтак вони кровно зацікавлені в збереженні впливу і стабільності цих валют.

До речі, сам Китай у зовнішній торгівлі продовжує здебільшого використовувати долари, хоч і декларує політику дедоларизації.

А Росія, якщо вона дійсно повністю відмовиться від долара і євро, опиниться в економічному гетто, вимушена буде обмежуватися тільки китайськими товарами (або індійськими, якщо частину розрахунків переведе на рупії). А це лише більше сприятиме тому, що РФ перетвориться у сировинний придаток Китаю (та частково Індії).

Або ж Росії доведеться визнати, що бути частиною світової економіки можливо, лише користуючись вільно конвертованими валютами.

Але для того, щоб припинити бути світовим ізгоєм, країна-агресор має як мінімум вивести свої війська з України та компенсувати завдані збитки. І для репарацій можуть бути використані заморожені на Заході російські активи, які номіновані у вільно конвертованих валютах. Так що хоча б заради цього Росії не варто поспішати відмовлятися від долара.

Роберт ВАСИЛЬ