Мало грошей і багато потреб. Як розставити пріоритети у відновленні України?

Потреби України для відбудови та відновлення є величезними. Задовольнити їх усі одразу неможливо. Тому існує нагальна необхідність щорічно визначати ключові сектори і встановлювати чітку регіональну пріоритезацію. Як це зробити найкращим чином і з чого розпочати? Своїм досвідом з відбудови поділився Хюг Мінгареллі — голова представництва ЄС в Україні (2016—2019) і директор Європейського агентства з реконструкції в Косово, Сербії, Чорногорії та колишній Югославській Республіці Македонія (2000—2002), який взяв участь у жовтневому моніторингу відновлення України на запрошення Центру економічної стратегії.

Переконаний, і навряд чи почую багато заперечень, що протягом перших двох-трьох років доцільно зосередити зусилля з відновлення на Сумській, Харківській, Луганській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях, оскільки схід України зазнав наймасштабніших руйнувань соціальної та економічної інфраструктури. На цих територіях має бути сконцентрована основна частина реформ.

Першочерговим пріоритетом має бути знешкодження мін і боєприпасів, що не вибухнули, адже, за оцінками, близько третини території України заміновано. Це буде катастрофою, якщо ми цього не зробимо. Я пережив це 20 років тому у Косово, де ми почали відновлювати певну інфраструктуру, не приділивши достатньої уваги мінам. У вашій країні ситуація є набагато гіршою, ніж на Балканах. Тому ми ніколи не повинні забувати про це, перш ніж повертати людей на східні території України.

Другий пріоритет зумовлений екоцидом — жахливою екологічною катастрофою, до якої призвели дії росіян в Україні. Вкрай важливо якомога швидше займатись очищенням ґрунту і повітря. Для розуміння глибини проблеми наведу кілька прикладів: з 2014 року росіяни знищили дуже багато хімічних і металургійних заводів між Харковом і Бердянськом — я бачив це на власні очі. Зрозуміло, що довкілля тепер містить хімікати, які здатні викликати астму. Якщо ви хочете, щоб люди повернулися на ці території, то маєте негайно усунути завдану екологічну шкоду.

 

Інший приклад екологічної катастрофи — це райони із вугільними та залізорудними шахтами між Луганськом і Донецьком. Навіть коли шахти вже не експлуатуються, з них потрібно постійно відкачувати воду, інакше забруднена вода потрапить у підземні води, позбавляючи райони питної води. З 2014 року на більшості східних територій України вода із шахт не відкачується. Щоб люди змогли там жити, цю проблему треба буде вирішити.

Третім пріоритетом в Україні, на мою думку, має бути реабілітація населення. Протягом дев'яти років у певних регіонах люди постійно перебували і продовжують жити під російськими бомбардуваннями і ракетними обстрілами. Ці люди потребують якнайшвидшої психологічної та соціальної підтримки. Важливо пам'ятати, що реконструкція та відновлення країни — це не лише фізична відбудова. В Україні мільйони людей, яким потрібно відбудовувати своє життя. Тому я буквально закликаю зосередитися на людях, які були травмовані, особливо на територіях, що потерпали від російської окупації.

Паралельно слід докласти зусиль до задоволення нагальних потреб, і наявність базової інфраструктури — водопостачання, електроенергії, опалення, медичних закладів і шкіл — дозволить людям повернутися. Саме це має бути основним завданням відновлення протягом перших трьох років. Трохи згодом ми маємо запропонувати людям роботу, а для цього потрібно створити привабливе бізнес-середовище, щоб сприяти поверненню вітчизняних та іноземних інвесторів на схід країни.

Для цього необхідно відновити процес модернізації України. Я бачив фантастичні речі, які українці робили в період з 2014-го по 2022 рік, здійснюючи політичні та економічні реформи. Ми повинні підтримати вас, щоб якнайшвидше відновити процес модернізації. Я сподіваюся, що ви дуже скоро розпочнете процес вступу до ЄС. Пам'ятайте, що маєте зобов'язання щодо приведення свого законодавства у відповідність до законодавства ЄС (за принципом acquis communautaire).

Тож увесь процес відбудови має бути абсолютно прозорим і доступним у будь-який момент для громадянського суспільства, місцевої влади, бізнесу та донорської спільноти. Тому необхідно запровадити механізм моніторингу та оцінки, який дасть змогу зробити цей процес підзвітним і гарантувати належне управління фінансами.

Кожен, хто хоч трохи знає Україну, розуміє, яку потужну роль відіграє активне громадянське суспільство. А значить, його необхідно залучати до процесу щорічного вибору пріоритетних секторів і регіонів, на яких маємо зосередити зусилля з відбудови, а також до моніторингу реалізації проєктів з відновлення.

Переконаний, що Україна має для цього всі необхідні цифрові інструменти, такі як ProZorro і система DREAM. Також на фінальній стадії запуску зараз перебуває Big Recovery Portal (BRP) — платформа, що розробляється українським громадянським суспільством за фінансування ЄС. BRP збирає базу проєктів відбудови, оприлюднює аналітику відповідних публічних видатків, виявляє типові проблеми та залучає громадян до контролю якості і доцільності проєктів. На порталі передбачений ризик-модуль, який автоматично визначатиме об’єкти, які треба прискіпливо моніторити.

Я думаю, що цей портал буде дуже корисним, особливо якщо він запрацює швидко, не чекаючи закінчення бойових дій. Якщо вам вдасться це зробити, ви створите надійні запобіжники проти корупції. Корупція, без сумніву, траплятиметься завжди, але ви можете знизити ризик шахрайства та нецільового використання коштів. 

Хюг МІНГАРЕЛЛІ, голова представництва ЄС в Україні (2016—2019), директор Європейського агентства з реконструкції у Косово, Сербії, Чорногорії та Північній Македонії (2000—2002)

Олександра КОБЕРНІК, позаштатна економістка ЦЕС