Міністр культури Олександр Ткаченко (вже вдруге) йде з посади, хоча його давно хотіли звільнити. Чим він не догодив індустрії та владі

 Під час вечірнього звернення 20 липня Володимир Зеленський запропонував премʼєр-міністру Денису Шмигалю розглянути заміну міністра культури та інформаційної політики. У промові президента йшлося зокрема про гостре питання останніх тижнів — публічні закупівлі, якими зловживають центральні та місцеві органи влади. “Музеї, культурні центри, символи, серіали — це важливо, але зараз інші пріоритети”, — сказав Зеленський. 

За дві години заявою про відставку за власним бажанням відреагував міністр Олександр Ткаченко, 57. Причина — хвиля непорозумінь щодо важливості культури під час війни.

Чому насправді йде Ткаченко — і чому зараз

Це не перша заява Ткаченка про відставку і не перше бажання з боку Офісу президента (ОП) звільнити міністра культури. У листопаді 2021 року Ткаченко вже подавав у відставку через рішення уряду забрати у Мінкульту Держкіно та з причини скорочення бюджету міністерства на 2022 рік. Втім, міністр залишився на посаді. В інтерв’ю “Українській правді” Ткаченко пояснив це тим, що його переконали аргументи колег з ОП. “Мені багато що ще треба зробити, — казав він. — В інформаційній політиці, у збереженні спадщини, у запланованих реформах”. 

Ткаченка хотіли звільнити ще на початку 2023-го, кажуть три співрозмовники Forbes у президентській фракції “Слуга народу” та ОП, які попросили не згадувати їхніх прізвищ через сенситивність теми, повʼязаної з коментарями про персоналії. 

Міністр був одним із претендентів на звільнення і під час кадрових ротацій у січні цього року, каже член команди Зеленського, який попросив не вказувати своє імʼя. “Його кандидатуру відкладали — то через телемарафон, то через відсутність охочих зайняти його місце, але глобально через непріоритетність Мінкульту для ОП”, — додав він. 

Зараз Ткаченко потрапив в “ідеальний шторм”, каже нардеп у президентській фракції на правах анонімності. “Запит на його звільнення у влади був давно через системний провал інформаційної політики”, — кажуть два співрозмовники в Верховній Раді (ВР) та ОП, які також попросили не називати прізвищ. “Нові скандали з виготовленням серіалів (про цей скандал йдеться далі, — ред.) стимулювали запит суспільства на кадрові зміни”, — додають вони.    

Хто замінить Ткаченка? У влади немає чіткої відповіді, кажуть два співрозмовники в ОП та ВР. Поки установу очолюватиме міністр з приставкою “виконуючий обовʼязки”, припускає нардеп з керівництва “Слуга Народу” на правах анонімності. Вірогідно, йдеться про заступника Ткаченка Ростислава Карандєєва.

Ще одна можлива кандидатура — радник голови ОП Михайло Подоляк, вважає нардеп з президентської фракції, який попросив не називати його прізвище у матеріалі. Мою кандидатуру на посаду міністра не обговорювали, зізнається Forbes Подоляк. “У цьому немає потреби — в мене вже є функції, які потрібно виконувати”, — сказав він.

Яким міністром був Ткаченко

Ткаченко очолив МКІП 4 червня 2020-го. Посадовець із багатим медійним бекграундом, з 1999-го по 2005-й він був генеральним директором “Нового каналу”, із 2008-го — гендиректором групи “1+1 Media”. У серпні 2019-го Ткаченко став нардепом від “Слуги народу” та головою комітету ВР з питань гуманітарної й інформаційної політики. 

Представники сфери медіа оцінюють діяльність Ткаченка стримано добре. У відповідь на запит Forbes у пресслужбі Starlight Media сказали, що ексміністр підтримував співпрацю медійників заради інформаційної безпеки країни — зокрема, у марафоні “Єдині новини” та інших проєктах. Командна робота над закриттям російських пропагандистських каналів у Європі, створення марафону FreeДом і швидке реагування на російські атаки контенту українських медіа — так у Starlight Media бачать заслуги Ткаченка.

З початку повномасштабного вторгнення фокус міністерства перемістився з культури на інформаційну політику. В 2023-му в бюджеті МКІП додалися майже 2 млрд грн на виготовлення телепрограм для державних потреб (марафон “Єдині новини”, державний канал “ДОМ”, Freedom та інше). Фінансування культурних інституцій суттєво урізали.

Витрати МКІП за Олександра Ткаченка

Останній гучний скандал навколо Мінкульту пов’язаний саме з телемовленням. 19 липня на сайті Prozorro почали публікувати інформацію про профінансовані державою серіали, вихід яких запланований на кінець 2023-го. Станом на 19 липня укладено 17 договорів на понад 150 млн грн, повідомляли у Державному підприємстві “Мультимедійна платформа іномовлення України”. Усього ж пообіцяли профінансувати 53 проєкти. Інформація про тендери посилила невдоволення українців щодо доцільності великих невійськових державних витрат.

Це не єдиний скандал за каденції Ткаченка. Напередодні Дня Незалежності у 2022-му Мінкульт разом із агенцією Banda вигадали новий жест на позначення гербу, у якому користувачі соцмереж швидко впізнали обсценний. Довелось вибачатися. “Ми облажалися з тризубом, нам добре за це дісталося”, — визнавали співзасновники Banda в інтерв’ю Forbes. 

Ще один скандал МКІП у 2023-му — ускладнення виїзду артистам на гастролі. Стендапер Андрій Щегель вирушив до Туреччини попри наявність трьох повісток, а режисер Тарас Голубков поїхав у Росію знімати кліп для співачки Клави Коки. Саме Мінкульт надав дозвіл обом артистам. Після скандалів МКІП змінило правила виїзду. Для отримання дозволу почали вимагати ще й військово-облікові документи. Це спричинило нову хвилю обурення: Україна втратила голос за кордоном. Музичні тури перенесли чи скасували гурти Latexfauna, Stoned Jesus, White Ward, 1914, Somali Yacht Club, The Hypnotunez, Schizogen, Bezlad. Гурт KAZKA поїхав у тур в неповному складі — без чоловіків.

Представники кіноіндустрії критикують Ткаченка зокрема за кризу навколо Довженко-Центру. Її кульмінацією стало блокування поліцією будівлі Держкіно, де мало відбуватися голосування за директора центру, і справа проти в.о. гендиректора Олени Гончарук, яка очолювала інституцію останні два роки.

“Ткаченко [у 2021-му] не підписав контракт із Оленою Гончарук, яка перемогла у конкурсі, — згадує продюсерка та співзасновниця Української кіноакадемії Юлія Сінькевич. — Це спричинило спроби реорганізувати Довженко-Центр”.

Діяльність ексміністра зробила культурні інституції вразливими, погоджується Гончарук. Вона знову перемогла у конкурсі на посаду керівниці центру у лютому 2023-го. Вона згадує, як пояснювала Ткаченку роль центру, порівнюючи його важливість для кіно з важливістю Національного художнього музею України для мистецтва. “На це міністр відреагував, усміхаючись: “Ну, ви ж не Національний художній музей”, — каже Гончарук. 

Як вона оцінює роботу Ткаченка? “Якщо брати за критерій репутацію та довіру до Міністерства загалом — це провал”, — констатує Гончарук, яка увійшла у список топ-50 лідерок України від Forbes. 

Із оцінкою Гончарук погоджується CEO квиткового оператора Concert.ua Дмитро Феліксов. “Жодного питання, про які просила галузь, не взято в роботу”, — констатує він. Зокрема, ці питання стосувалися квиткової інструкції та закону про гастрольну діяльність. “Немає результату, — каже Феліксов. — Що був, що не було міністра”. 

СЕО та власниця лейблу Pomitni (колишні MOЗGI Entertainment) Ірина Горова теж не поспішає називати політику МКІП за останні півтора роки вдалою. Втім, вона схвально описує дослідження ролі креативних індустрій, яке провела KSE на замовлення Мінкульту. “Це стало поштовхом для більш предметних дискусій щодо економічної ролі культурних та креативних команд, — каже Горова. — Ці цифри почали частіше фігурувати у доповідях щодо фінансових і податкових питань”. 

Наступника Ткаченка ще не назвали. Чого від нього очікує сфера? Вимога до нового міністра від Сінькевич — глибше розуміння культури, важливості її захисту та адвокація кіновиробництва. Горова згадує про захист авторів через вдосконалення регуляторної політики з авторського права, створення системи обчислення показників ринку і побудову справедливої системи оподаткування.

“Нас уже нічим не налякати, — резюмує Гончарук. — Що б не сталося, впораємося”.

Іра КРИЦЬКА, Юлія КАРМАНСЬКА