Непрозорі закупівлі та антиконкурентні “заточки”. ООН, ну як так?!

Відразу зауважимо: мова не про розпил масштабів “нафта в обмін на продовольство” в Іраку на початку ХХІ сторіччя, шикарно показаний у фільмі “Зрада для початківців”. У нашому випадку йдеться про класичну “заточку”, добре відому тендерникам України.Для нефахівців одразу пояснимо, в чому сенс цієї “заточки”, на простому прикладі. Уявіть, що вам треба обставити вітальню — купити диван, шафу, килим, люстру і вазон. Ощадливий покупець кожен предмет купуватиме окремо, тоді на “диванні” торги прийдуть різні виробники м’яких меблів, на “килимні” — текстильники, люстри пропонуватимуть виробники світильників і так далі. Щоразу є шанс отримати найкращу ціну дякуючи конкуренції. Але якщо вас цікавить не найкраща ціна, а конкретний постачальник, ви можете виставити умову до учасників — поставити вам усе відразу, і килим, і люстру, і шафу. Жодних виробників чи їхніх офіційних дистриб’юторів пропозиція не зацікавить, відтак, ціна вже точно не буде найнижчою. Зате точно вищими будуть шанси завести на торги “свого” постачальника, який погодиться збирати для вас по всіх усюдах любе-голубе. Звісно, не безкорисно, бо будь-який посередник закладає маржу у перепродаж.

Для наших широт цей підхід не така вже й рідкість, але мова йде про закупівлі Програми розвитку ООН (ПРООН). Це спеціальне агентство в структурі Організації Об’єднаних Націй, створене для надання допомоги країнам, що розвиваються.

Воно проводить закупівлі для різних країн, але завжди за дуже непрозорими правилами.

Українцям, що вже звикли до “Прозорро”, це може видатися дикунством, але на сайті ПРООН зовнішній спостерігач може побачити лише отакі оголошення закупівель. З них не зрозумілі достеменно ні предмет закупівлі, ні обсяг, ні приблизна ціна. Приміром, найсвіжіше оголошення закупівлі для України — це “послуги з організації конференцій і заходів”. Усередині оголошення ви побачите тільки дату передтендерної конференції та дату самого аукціону. А якщо хочете знати більше, то маєте зареєструватись як юридична особа — учасник закупівлі. Не юрособам і не учасникам пхати носа у проонівські справи зась!

Максимум, на який можна розраховувати, — у переліку укладених контрактів вказуються назва фірми-переможця та сума контракту. Але це не полегшує перевірки ринковості цін. Наприклад, повідомляється, що український офіс ПРООН замовив ТОВ “Роботикс трейдинг” поставку електростанцій для забезпечення безперебійного робочого процесу на 35 779 дол. Дорого це чи економно? А які були ще пропозиції та скільки їх було? А що пропонували конкуренти? Чи всі були коректно оцінені?

Підстав для підозр додає і інформація про “нутрощі” однієї із закупівель ПРООН для України. Йдеться про засоби реабілітації для цільових закладів охорони здоров'я у Вінниці, Боярці, Дрогобичі, Павлограді, Хмільнику, Кривому Розі, Львові, Макарові і Чернігові.

Мені дали Специфікацію закупівлі, яку можуть побачити лише організатори та учасники торгів. Тільки з цього документа стало зрозуміло, що саме купують, — це дуже різне обладнання для палат пацієнтів. Прямо як наші умовні шафа, килим і люстра.

Як і в нашому прикладі, попри дуже різну номенклатуру, ПРООН об’єднала її в лоти в такий спосіб, щоб навіть великі постачальники медичного обладнання не могли задовольнити потребу зі своїх прейскурантів.

Поглянемо на проонівський лот 1 (див. скан 1). Тут об’єднано сім дуже різних, як для цього ринку, товарів — від поясів для транспортування пацієнтів до тримачів для ковдр. Серед них також бачимо туалетні стільці та протипролежневі подушки.

Ми спробували знайти хоча б два з них у одного постачальника. На сайті Med-magazin.ua нам вдалося знайти складаний стілець для унітазу, який підходить під вимоги замовника (див. скан 2).

У цьому ж магазині є розділ протипролежневих подушок. Однак у ньому не вдалося знайти жодної подушки для використання при пролежнях, яка відповідала б зазначеним у закупівлі критеріям. А саме: з основи високої щільності, центрального шару піни і зубчастого верху з гелевої піни з ефектом пам'яті розміром 43х43х6 см. Навіть із можливістю трисантиметрового відхилення не знайшли. Ба більше, нам не вдалося знайти такої подушки й в інших магазинах України. Але саме таку, як треба, — with a high density base, foam centre and a castellated gel memory foam top — вдалося знайти на британському сайті (див. скан 3).

Змоделювати, яка ж українська фірма зможе знайти все необхідне впродовж кількох днів, відведених на процедуру, нам не вдалося. Важко передбачити, скільки ж оонівці зрештою переплатять якомусь особливо талановитому посереднику за товар для України, — це теж невідомо. Але очевидно переплатять.

 Оскільки вимоги дуже деталізовані не тільки для протипролежневих подушок, високою є і ймовірність того, що їх так деталізували спеціально, аби полегшити доступ до торгів конкретного постачальника і, так, створити штучні перепони для решти.

Аби ви не думали, що ми аж надто прискіпливі до шановних міжнародних закупівельників, покажемо вам третій проонівський лот, де складне реабілітаційне обладнання зібране разом зі звичайними меблями (див. скан 4). Звісно ж, із детальними характеристиками кожного елемента цього лота.

 

Найгірше не те, що інформації про закупівлі ООН обмаль, і ми навіть постфактум навряд чи зможемо встановити, хто ж конкретно “прикурив” на цих закупах. Найгірше, що жодних претензій до ООН ми не можемо висувати, — вони все роблять відповідно до своїх процедур і не вбачають у них жодних недоліків. На перший погляд, наче й справедливо — це ж за їхні гроші, хай що хочуть, те й роблять, але…

Гроші хоч не українські, проте — для України, і нам точно не байдуже, вистачить їх на п’ять спеціалізованих ліжок або ж лише на два, хоч би що про це говорили найкращі світові практики. 

Юрій НІКОЛОВ, журналіст і засновник проекту “Наші гроші”, Україна