Проблема протоколу: чому НАЗК виграло в Атрошенка і Князєва, але програло Тимошенку і Шурмі

 Як повідомив Центр протидії корупції, таке рішення ухвалила суддя Світлана Шапутько, яка у 2018 році захистила дисертацію під керівництвом Олега Татарова.

В чому полягало зауваження НАЗК? У 2022 році Шурма організував при ОП під своїм головуванням Комітет електроенергетики. “Маючи приватний інтерес у зазначеній сфері, Шурма не повідомив у визначеному законодавством порядку про наявний конфлікт інтересів та, діючи в умовах реального конфлікту інтересів, брав участь в обговоренні та прийнятті на засіданнях комітету рішень, які стосувалися його приватного інтересу”, — стверджують у відомстві.

“Сьогодні НАЗК спробувало зробити мені неприємну несподіванку. Я отримав від них так званий протокол, а насправді — юридично нікчемний документ. Здивувався тому, як поважний орган міг опуститися до таких дурниць”, — написав у відповідь на появу протоколу Шурма.

Оскільки це вже не перший протокол НАЗК, який спіткала гірка доля, Цензор.НЕТ вирішив поцікавитись статистикою рішень щодо адмінпротоколів та розібратись, що не так з цими справами.

Про існування адмінпротоколів НАЗК суспільство, напевно, масово дізналось в грудні 2022 року, коли за результатами припису НАЗК рішенням Яворівського суду Львова від своєї посади на рік був відсторонений мер Чернігова Владислав Атрошенко.

Підставою для протоколу стало те, що 5 березня дружина Атрошенка виїхала з України через пункт пропуску Шегині, за інформацією Держприкордонслужби була за кермом Тойота Камрі, що перебувала на праві використання Чернігівської міськради.

Водночас у березні 2023 колишнього керівника Департаменту держзакупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони Богдана Хмельницького суд визнав винним у наданні Національному агентству з питань запобігання корупції недостовірної інформації.

НАЗК подало до суду на посадовця через те, що він збрехав у відповіді щодо аудиту Міноборони.

Ще одним успіхом НАЗК було те, що за результатами розгляду протоколу НАЗК у березня цього року суд позбавив права користуватись квартирою колишнього голову Верховного суду Всеволода Князєва.

Всеволод Князєв ще у 2017 отримав подарунок у вигляді оренди квартири у Печерському районі (Липки) міста Києва площею 133 м² за ціною 1 тисяча гривень.

За результатами розгляду протоколу НАЗК на Князєва судом накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 550 грн, а також конфіскації подарунка в розмірі 906 600 грн. Кошти будуть стягнені в дохід держави.

Але не всі протоколи закінчуються успіхом. Згадати хоча б випадок того ж Кирила Тимошенка.

Як відомо, свою посаду в Офісі президента Тимошенко втратив після того як наприкінці 2022 журналісти УП випустили розслідування, що заступник Єрмака був помічений за кермом нового Porsche Taycan 2021 р. Його вартість — близько $100 000. Автомобіль йому надав бізенсмен Вемір Давітян, якого називають неформальним куратором Запорізької області від влади.

Також джерела журналістів допомогли зʼясувати, що Тимошенко оселився в маєтку на майже 1200 квадратних метрів із власним виходом до водойми, який належить бізнесмену Ігорю Ніконову. Він є одним із найбільших забудовників Києва. Це було потрактовано ЗМІ як потенційний конфлікт інтересів, оскільки незадовго до цього на сторінці будівельної компанії Ніконова з'явилося повідомлення про те, що два житлові квартали КАН Девелопмент долучилися до державної програми “єОселя” — пільгової іпотеки житла.

Але найбільший розголос спричинило інше розслідування, де журналісти Bihus. info з’ясували, що Тимошенко використовує автомобіль Chevrolet Tahoe як службовий. Скандал полягав у тому, що американська компанія General Motors передала 50 автівок Україні для гуманітарних цілей і вивезення людей із зони бойових дій цієї весни, а не перевезень чиновника по Києву. Після публікації Тимошенко відмовився від цієї автівки.

Після виходу сюжетів Тимошенко потрапив під моніторинг Національного агентства з запобігання корупції.

НАЗК видав протокол щодо таких пунктів:

• Так, обіймаючи посаду заступника керівника ОПУ, він підписав лист на адресу Державної прикордонної служби України (ДПСУ) з проханням надати дозвіл на виїзд за кордон своєму підлеглому нібито для службового відрядження. Однак НАЗК встановило, що справжньою метою виїзду за кордон підлеглого був приватний інтерес — оформлення віз Тимошенку та його сину.

Таким чином ексчиновник, використовуючи своє службове становище та маючи на меті задоволення особистих потреб, отримав дозвіл на перетин державного кордону своїм підлеглим. Такі дії кваліфіковано за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП (Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів).

• Крім того, Тимошенко протягом 2022 року тричі безоплатно проживав у готельному комплексі “Emili Resort”, двічі з яких — разом з дружиною і сином. У своїх поясненнях він підтвердив, що дійсно користувався послугами готелю, проте не зміг надати підтвердження факту оплати проживання на понад 45 тис. грн.

Ще одним епізодом є вчинення ним дій в умовах реального конфлікту інтересів.

• Влітку 2022 року Тимошенко безоплатно використовував в особистих цілях легковий автомобіль Porsche Taycan. Виявлено обставини, які свідчать про штучне створення розрахункових документів з метою приховати факт безкоштовного користування транспортним засобом. Загальна сума отриманих Тимошенком безкоштовних послуг з прокату авто становила 122 тис. грн.

Але восени минулого року Печерським судом Тимошенка було визнано невинуватим.

Зокрема, щодо автомобіля Давітяна судом було встановлено, що у червні 2022 року дружина Тимошенка Альона уклала договір із вказаною фірмою на прокат автомобіля. Термін дії — до 31 жовтня 2022 року. Обумовлену суму 122 тис. грн за користування Porsche дружина експосадовця повністю оплатила, повідомив подробиці рішення Главком.

Також судом встановлено, що проживання у готелі Emili Resort, то суд наголосив: Тимошенко та його члени сім’ї самостійно оплатили послуги у повній ринковій вартості. Як зазначається, сім’я Тимошенка знімала готельні номери протягом 17-18 серпня 2022 року, 21-25 вересня 2022 року і 21-23 жовтня 2022 року.

Крім цього, суд залишився на боці ексзаступника керівника Офісу президента, аналізуючи закордонне відрядження його підлеглого. Суд вирішив, що Кирило Тимошенко не впливав на ухвалення рішення про відрядження керівника управління з питань взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування департаменту з питань регіональної політики Офісу президента Олексія Бондарева.

Таких кейсів як справа Тимошенка значно більше.

Загалом, якщо подивитись статистику, то вона буде геть не на користь НАЗК.

Наприклад, в 2023 році відповідно до даних НАЗК було складено 42 протоколи щодо 38 осіб. Але лише у 11 випадках суди стали на бік НАЗК, визнавши “запротокольованих” осіб винними в першій інстанції. В другій інстанції винними визнано лише 8.

Втім, на фоні інших років цей результат не такий вже і поганий. Наприклад, у 2020 було складено 239 протоколів. З них 223 були закриті судами першої інстанції. І лише 4 осіб було визнано винними рішеннями судів двох інстанцій. В першій інстанції винними визнали 8 осіб.

У 2021 НАЗК склало 937 протоколів. Щодо 891 з них провадження було закрито в судах першої інстанції. Винними в першій інстанції та апеляції визнано лише 9 осіб.

Водночас слід розуміти, що своє рішення суд ухвалював за відсутності представника НАЗК. І це зараз є однією з найбільших проблем.

Інша проблема — в рішеннях судів явно проглядається політична доцільність.

“Бо в одних випадках, коли це політично вигідно, людину за протоколом звільняють, а в іншому — не бачать порушень”, — сказав заступник голови НАЗК Артем Ситник в коментарі Цензор.НЕТ.

Тут можна знову згадати історію Атрошенка. В діях яких побачили корупцію, хоча вона відбувалась в умовах майже повної блокади міста російськими військами.

Але по мерах Чернігова та Рівного суди стали на бік НАЗК, а от в історії з мером Тернополя Надалом його вини не побачив.

Як відомо, мер Тернополя з 2021 та протягом 2022 року преміював себе в максимальному розмірі та надавав собі допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань також у максимальних гранично допустимих обсягах. Розмір премій міг досягати 250 % від посадового окладу.

На думку НАЗК, це містить ознаки порушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172—7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Втім тернопільський міськрайонний суд цю справу закрив.

Щоб змінити ситуацію, НАЗК пропонує зробити дві речі ( і вони, до речі, є в Державній антикорупційній програмі):

— дозволити, щоб представники НАЗК були присутні в суді. Зараз такої опції немає;

— дозволити прокурору подавати апеляцію за такими справами (зараз, якщо справу Шурми програли в першій інстанції, то апеляцію прокурор подати не може).

Щоб змінити ситуацію, треба внести зміни в кодекс про адмінправопорушення.

Ще одна зміна ,яка потрібна — щоб справи топ-чиновників розглядав Вищий антикорупційний суд. І хоча його рішення часом викликають здивування, все таки він наразі має більший відсоток довіри порівняно зі звичайними судами.

Зараз відповідні зміни знаходяться в антикорупційному комітеті Верховної Ради. В нетолерантному викладі “припадають пилом”.

Втім, все таки такий великий відсоток закритих проваджень змушує ставити певні питання і до самого НАЗК.

Наприклад, складання протоколів викликало зауваження у комісії, яка проводила аудит роботи НАЗК за попередні роки. Вона вказала, зокрема, на відсутність чіткої методології роботи у перші роки, а також на те, що були зауваження щодо розгляду деяких питань та прийому інформації.

“Важливо, що працівники, уповноважені фіксувати порушення та складати адміністративні протоколи, чітко не вказані, і, схоже, не існує механізму оцінки обсягу та точності процедур документування”, — сказано в звіті.

“НАЗК замінило обов’язкове до виконання положення у справах про адміністративні правопорушення у цій сфері трьома окремими “методичними рекомендаціями”, призначеними своїм співробітникам (додаткову інформацію див. у таблиці в розділі 4.9.). У 2020-2021 роках НАЗК дедалі частіше використовувало такий підхід у різних сферах діяльності, така практика викликає серйозне занепокоєння”, — зазначається в документі.

На думку комісії, моніторингово- контрольна діяльність зачіпає права державних службовців і може призвести до значних санкцій, зокрема штрафів, конфіскацій майна та звільнення з посади, а відтак має регулюватись відповідно до вимог законодавства, а не рекомендацій “м’якого права”, які за своїм призначенням не можуть покладати обов’язки на посадових осіб”.

Тому історія з протоколами значно складніша ніж знайомство судді з заступником голови Офісу президента. І потребує системних рішень.

Тетяна НІКОЛАЄНКО