Що шукав Чавес в Україні?

Візит одного з найбільш скандальних і антизахідних лідерів сучасного “третього світу”, президента Венесуели Уго Чавеса до України є подією знаковою. З геополітичної точки зору це визнання Чавесом якщо не анти-, то, принаймні, не проамериканськості нинішньої української влади. Смішно навіть уявити собі зустріч “незламного боліваріанця” з попередником Януковича. Якби це навіть випадково сталося, то скінчилося б, як мінімум, гострими словесними образами.

Журналісти західних видань досі згадують, як Чавес виступав на 61-ій сесії Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку. Вийшовши на трибуну, Уго Чавес кілька разів енергійно покрутив і почмихав носом, неначе відчув неприємний запах, після чого повідомив, що відчуває “запах диявола”: напередодні на тій самій трибуні виступав президент США Джордж Буш. Для тих, хто натяку не зрозумів, Уго Чавес уточнив: “Учорашній виступ Буша — це сценарій для Хічкока. Я навіть можу дати йому назву — “Рецепт диявола”. Куди б він не подивився, йому скрізь ввижаються екстремісти. Річ не в тім, що ми екстремісти, а в тому, що світ прокидається, світ встає з колін!”

І якщо Чавес приїхав з дружнім візитом, значить, він упевнений: у цих краях не тхне “дияволом”, влада тут правильно орієнтована, “дядько Сем” не псує атмосфери “дружби і порозуміння”. Тутешні лідери вже готові до вступу в “клуб друзів Чавеса”. У цей клуб входять такі достойники, як Володимир Путін, Дмитро Медведєв, лідери ніким у світі (крім самого Чавеса) не визнаних Абхазії та Південної Осетії, президент Ірану Махмуд Ахмаді-Неджад, “бацька” Олександр Лукашенко, болівійський лідер Ево Моралес. Ну і, звичайно, великий і неповторний Фідель Кастро.

Венесуельська опозиція глузливо називає Уго Чавеса “першою леді Куби” саме через надзвичайно близькі стосунки зі знаменитим бороданем. Папарацці навіть зуміли зафіксувати, як двоє політиків кружляють у запальному танці. Чавес не просто захоплюється ще з юності неординарною постаттю Фіделя. У тяжкі для Чавеса часи Кастро підтримав його, посприяв набуттю популярності у Венесуелі та по всій Латинській Америці. Ще в 1994 році він запросив до себе нікому тоді не відомого бунтівного підполковника й передрік йому майбутнє видатного лідера.

Нині Чавес мало не щомісяця вчащає до хворого Фіделя. Подейкують, що тут не лише стара дружба, а й розрахунок отримати спадок. У вигляді не золота і не майна, а статусу політичного спадкоємця Фіделя Кастро, лідера латиноамериканського соціалістичного руху, головного ворога Америки.

Для цього в Чавеса є все: “шарові” нафтодолари, яскрава харизма, неабиякі ораторські здібності, великий політичний досвід: два військових перевороти, які він робив сам, один, який робили проти нього, дворічна відсидка у тюрмі (у деяких країнах це іде політикам на користь).

Чавес є надзвичайно популярним не лише у Венесуелі, а й у інших країнах Латинської Америки. Цей виходець з соціальних низів, син звичайних учителів, у жилах якого біжить негритянська та індіанська кров, відзначається надзвичайною адаптативністю. Він уміє з кожним говорити його мовою. З бідним люмпеном — автентичним жаргоном трущоб. З інтелектуалами — вишуканою літературною мовою з цитуванням творів класиків та праць учених. Чавес дуже ерудований і сильний публічний політик, справжній красномовний лівак-революціонер.

Ще він уміє влаштовувати неабиякі політичні вистави, щоб сподобатися тим, кому хоче сподобатися. Перед візитом до України він побував у Москві, де їздив на “Ладі”, нахвалював її за дешевизну й добрі якості, а ще пригощав Дмитра Медведєва дешевим і якісним венесуельським шоколадом, какао і банановим варенням.

Очевидно, Чавес не рівняє російський правлячий тандем з українським президентом — не ті масштаби. У Києві він не був помічений у якихось перформансах та афоризмах. Бесіда з Януковичем була доволі прозаїчною: говорили про відкриття дипломатичного представництва, розробку дорожньої карти, можливу участь України в розробці нафтових родовищ у Венесуелі. Пару дипломатичних трюїзмів про “надзвичайну важливість”…

А взагалі Уго Чавеса дуже цікавить зброя. Він усвідомлює, що без сучасної зброї не стане регіональним лідером у Латинській Америці, не зможе гідно оборонятися в разі агресії (зрозуміло, чию імовірну агресію має на увазі Чавес). У Москві він домовлявся про поставки озброєння відкрито й відверто (посол США в Москві зауважив, що Штати не проти російсько-венесуельського військового співробітництва, але дуже вже багато тієї зброї Чавес усюди закуповує). Невідомо, чи були розмови про це між Чавесом і Януковичем, але цілком можливо, що без преси могли і домовитися.

Що несе Україні вступ до “клубу друзів Чавеса”? Вочевидь, нічого доброго. Як зазначив екс-міністр МЗС Борис Тарасюк, активізація українсько-венесуельських відносин може “призвести до погіршення взаємин України з Вашингтоном і Брюсселем”. А собівартість венесуельської нафти після транспортування важко навіть собі уявити.

Навряд чи гіпотетичні економічні вигоди від торгівлі (зброєю?) з Венесуелою компенсують втрати від погіршення відносин із Заходом.

Доведеться підсолоджувати гіркоту “пілюль” від Заходу дешевим і якісним венесуельським банановим варенням…

Микола ПИСАРЧУК