Синдром старих граблів

На жаль, сьогодні ми бачи­­мо, як тих самих промахів припускається вже нова влада. Синдром Ющенка уразив президента і прем’єра, міністрів і депутатів. Усіх тих, хто не бажає покласти край злочинному, клептократичному режимові Януковича раз і назавжди. На обрії вже маячить черговий реванш регіоналів. І якщо влада знову дозволить йому статися, наслідки будуть іще жахливі, ніж від помилок Ющенка десятирічної давності.

Чому нам варто остерігатися реваншу? Причин кілька. І головна — небажання законної влади карати по заслугах шахраїв, злодіїв та й узагалі відвертих кримінальників, вина яких очевидна. Люди, які не тільки безсоромно розкрадали бюджет, а й організовували криваві розправи над політичними опонентами, сьогодні не тільки залишаються на волі, а й займаються політикою. Понад те, вони збираються повернутися у владу.

Склалася досить сумна ситуація. Якщо наша СБУ й Валентин Наливайченко (за що їм велике спасибі) іще ловлять і заарештовують тих-таки сепаратистів, то решта правоохоронців працює практично вхолосту. Наведу тільки один приклад.

У січні 2014 року, коли на вулицях Києва відбувалися сутички, коли влада вислизала з рук Януковича, а в регіонах один за одним з’являлися свої локальні майдани, тодішній очільник Дніпропетровщини Дмитро Колєсніков віддав наказ тітушкам у обласному центрі жорстоко побити прихильників євроінтеграції.

Просто в будівлі Дніпропетровської ОДА бандитам роздали битки, після чого вони, як відомо, влаштували в місті справжнє побоїще. Усі ми, мабуть, пам’ятаємо жахливі кадри, коли гопники добивали вже лежачих людей тими битками та арматурою на вулиці. А хто призабув, той може подивитися в інтернеті. Відео є. Але хто відповів за це? Винних немає.

Організатор побоїща активістів у Запоріжжі Олександр Пеклушенко загинув за таємничих обставин через рік після Майдану. Звинувачень йому так і не висунули

Колишній обласний голова Дмитро Колєсніков, організатор цього побиття, нині спокійно їздить Дніпропетровщиною і займається передвиборною агітацією разом із Вілкулом, який теж доклав руку до тієї розправи. Ці люди абсолютно безсоромно дивляться в очі жителям області, організовують зустрічі з робітниками на заводах. Вони вже націлилися перемагати на місцевих перегонах і заводити до місцевих рад чергову партію ренегатів, яка за першого-ліпшого випадку готова точно так само здати область, як регіонали здали Донецьк і Луганськ.

Важко уявити собі схожу ситуацію в якійсь іншій європейській країні. Але в нас Дмитро Колєсніков дивним чином знайшов недоторканність, хоча не є в даний момент ані чиновником, ані нардепом.

Так і не відповів перед законом організатор аналогічного побоїща в Запорізькій області Олександр Пеклушенко. На жаль, притягнути останнього до суду вже неможливо: він, як відомо, убитий (в МВС нам кажуть, що вкоротив собі віку сам, однак, думаю, в це мало хто вірить). Але, певно, поплатився життям не за знущання з жителів Запоріжжя, а за якісь інші справи. За цілий рік, який минув від моменту розгону, ані Пеклушенка, ані Колєснікова ніхто так і не покарав.

Як ми пам’ятаємо, одного разу помаранчева команда вже проявила небачену милість до переможених регіоналів. Підсумками цього стали реванш Януковича й розправа над політичними опонентами. Кілька ющенківських міністрів, зокрема й Тимошенко та Луценко, відтак опинилися за ґратами. Здавалося б, на нарах вони мали час проаналізувати свої помилки. Однак нині бачимо точне повторення старого сценарію.

Екс-голова ОДА Дмитро Колєсніков, “режисер” нападу на Євромайдан у Дніпропетровську, залишився в активній політиці

Опозиційний блок явно настроєний повернутися у владу. Для цього він традиційно спокушає свій електорат звичайною для себе популістською риторикою в надії відхопити легкі відсотки й наростити рейтинг, використавши невдоволення громадян ходом реформ і падінням рівня життя. Але варто цим діячам знову дорватися до влади, як ми побачимо вже добре знайому нам послідовність дій: спуск на гальмах усіх кримінальних справ проти команди Януковича, зняття санкцій із осіб, які пограбували Україну на мільярди гривень. А потім і реалізацію кремлівського плану — повернення держави під путінський протекторат.

Найближчим часом я планую написати низку звернень і запитів, щоб усе-таки змусити екс-голову ОДА Колєснікова відповісти перед законом за свої злочини. Але боротися з бюрократичною машиною дуже непросто. На жаль, навіть коли ти народний депутат.

Отож-бо головна надія, як і раніше, на свідомість наших громадян. Я хотів би закликати волонтерів більше працювати з населенням, щоб не допустити реваншу соратників Януковича. Щоб українці ніколи більше не наступили на старі граблі. Робота із фронтом, безумовно, дуже важлива. Але вона може виявитися марною, якщо в нашому тилу дозріє зрада. Волонтери вже зарекомендували себе як потужна сила, здатна підтримати країну в лихий час. Накопичений потенціал важливо зберегти. І спрямувати в мирне русло, працюючи з населенням над створенням громадянського суспільства.

Поки реваншеві регіоналів можна запобігти, намагаймося зробити це. Інакше на нас чекають нові трагедії, наслідки яких дуже важко спрогнозувати.

Єгор ФІРСОВ