Вибухонебезпечний піар

Буває так, що дрібненька побутова деталь може вразити своїм цинізмом не менше, ніж очевидний злочин. Ось і яскравий приклад цього з кримського сьогодення. Якесь російське понаїхало, котре вже після окупації поселилося в Криму, подало судовий позов проти платіжних систем Visa і MasterCard за те, що вони не обслуговують — ти бач! — його картки на окупованому півострові. Позивач через це нібито зазнав страшенних матеріальних збитків та нестерпних моральних травм, і кримська кривоока Феміда публічно взялася всіляко підтримувати “бідолаху”. На перший погляд — дрібниця, але така, що приголомшує своєю позамежною, якоюсь нелюдською безсовісністю. Удертися в чужий дім, понівечити чужі життя, нахапати чужого майна та ще й обурюватися “несправедливістю” щодо своїх
кредиток із краденими грішми…

До якого суду позватися б мені? Яку астрономічну компенсацію затребувати за зламану долю, за погаслу радість життя, за перекреслені плани на майбутнє, за відразу від споглядання на рідних вулицях отих ненависних чужинських пик? Нарешті за втрачену роботу, коли на ту мертву Visa все одно немає чого покласти? Хіба що до суду Божого…

Упродовж тижня увагу до себе знову привертав гучними новинами той злощасний “кримсько-україн­ський кордон”. Тепер окрім “продотрядів” там вигадано нову забавку: підривати вибухівкою опори електромереж, що подають струм до Криму, та розстрілювати вітряки-електрогенератори. Таких випадків сталося вже кілька. Опори не впали, але потребували ремонтних робіт, яким дружно заважали “продотрядівські” активісти. Українська міліція розпочала розслідування, бо вибухи — це вже не самочинні обшуки автівок, а дещо значно серйозніше. Вимкнення енергопостачання Криму (задля чого, як вважають, і було підірвано опори) могло би стати важелем впливу навесні 2014-го. Але на відміну від перекриття води держава до цього не вдалася, бо електромережа України ще з радянських часів побудована так, що російська “симетрична відповідь” одразу знеструмила б Харків і Суми. Через це ідея енергетичної блокади Криму була та досі залишається завідомо нереальною, однак це не заважає ініціаторам “блокади” активно рекламувати її та грізно натякати, що перші кроки в цьому напрямку вони вже роблять. Учорашній аксьоновський колабораціоніст, а нині “палкий патріот” України та “командир блокади” Ленур Іслямов, ледь не сміючись в очі кореспондентів, відхрещується від теракту: він, мовляв, має у розпорядженні фахових підривників (агов, СБУ!), здатних підірвати електролінії так, що ті ремонту вже не підлягатимуть. Можливо, блазнює він далі, опори підірвали якісь татари з Криму, що втомилися чекати на визволення та, як виходить з його слів, пробралися мінувати мирну територію України.

Не віриться, що в Криму справді існують такі бузувірські татари, готові приректи власних старих та малих на морозну зиму без електрообігрівачів у негазифікованих репатріантських кварталах (у повному розумінні, до того ж  якщо лампочка десь і згасне, то не в “совмінівських” кабінетах і не в поліцейських катівнях, а насамперед у їхніх домівках). Але пресловута окупантська Феміда вже радісно потирає руки: ось він, омріяний “фактор ісламського тероризму” з довгоочікуваною вибухівкою! Досі окупантам не вдавалося створити в Криму переконливої імітації “джихадистів”, а тут раптом такий подарунок! Тепер “терористів” почнуть ревно шукати по кримськотатарських оселях та, звісно, “знайдуть” не одну дюжину... Вже розпочато розслідування діяльності Меджлісу щодо визнання його екстремістською терористичною організацією з перспективою заборони діяльності та покарання всіх причетних. Кримський осередок Меджлісу (що намагається уже майже в підпіллі зберегти себе як останню мережу, яка об’єднує співвітчизників в їхній біді) вимушений виправдовуватися, що не має до вибухів жодного стосунку та що події на Херсонщині, власне кажучи, не належать до юрисдикції кримської “влади”. Але даремно: ФСБ радо вхопилося за зручний привід для нової зачистки. Тож завдяки отим “підривникам” кримським татарам доводиться чекати на чергову хвилю облав і репресій, яка, без сумніву, не забариться.

Новини з материка долітають сюди якісь невеселі: то кримські переселенці вимагають покарати за без­діяльність Урядового уповноваженого з питань АРК Киримли (що з дня призначення байдикував у казенному кріслі, не прийнявши жодного рішення з кримських питань, а тепер, зберігаючи посаду, на цілий рік подався “навчатися” в США), то екс-співробітник МЗС переконливо доводить, що Україна не має реальних механізмів повернення Криму, то сам Клімкін запевняє, що Україна ніколи не воюватиме за Крим…

Але проблиски надії з’являються з найбільш неочікуваних місць. Критикуючи сирійську кампанію Путіна, “опозиційний” терорист Ґіркін непокоїться: “Это неуклюжая попытка пиар-прикрытия сдачи Донбасса и начала диалога по Крыму (по моим данным, возня вокруг статуса Крыма уже началась)”. Ця звістка з ворожого тилу варта більшого, ніж усі бадьорі мантри на кшталт “повернемо Крим за рік!”. Бо якщо навіть оця тварюка вже чимось стурбована, значить, надію втрачати зарано.

Лесь ТЕРЕН