Воїн повернувся додому... Чи потрібен він роботодавцю?

Демобілізовані після поранень або з інших причин воїни повертаються додому, і на перше місце серед безлічі інших проблем (підірване фізичне здоров'я, травмована психіка, необхідність відновлювати зруйноване житло або обживатися на новому місці) виходить проблема працевлаштування — треба годувати родини. Згодом проблема стане масовою та, на жаль, обтяженою на сьогодні слабко прогнозованими змінами на самому ринку праці України. Тому питанню працевлаштування ветеранів уже необхідно приділяти максимум уваги.

Український ветеранський фонд у співробітництві з рекрутинговими ресурсами Work.ua і Lobby X представили днями дослідження “Потреби та перешкоди ветеранів при працевлаштуванні”. Його результати цікаві й корисні як для роботодавців, так і для ветеранів ЗСУ — здобувачів робочих місць. 

Роботодавець vs ветеран

У дослідженні зазначається в основному позитивне ставлення роботодавців до працівників-ветеранів. Як повідомила начальниця відділу навчально-аналітичної роботи Українського ветеранського фонду Мінветеранів Юлія Кіріллова, опитування показали, що роботодавці в сферах автобізнесу, будівництва, інженерії зацікавлені в працевлаштуванні ветеранів, оскільки в них гарний практичний досвід.

Керівники компаній, де вже працюють ветерани, характеризують їх як людей із загостреним почуттям справедливості, відповідальних, прямолінійних. Серед рис, які, на думку роботодавців, характеризують тих, хто постав на захист України, лідирує виражена громадянська позиція. На другому місці — дисципліна.

Роботодавці назвали корисними для цивільної роботи багато навичок, набутих ветеранами під час військової служби, наприклад, уміння працювати в команді, критичне мислення, технічні навички тощо.

З боку роботодавців як хороша тенденція зазначається пріоритетність у працевлаштуванні для демобілізованих ветеранів. Крім того, ветеранам надаються додаткові відпустки, індивідуальні робочі графіки. Багато хто з роботодавців адаптує робочі місця під потреби працівників-ветеранів, проводить їхню перекваліфікацію.

З іншого боку, роботодавці вважають ризиком нестабільний психоемоційний стан працівників-ветеранів, що може негативно позначитися на їхній продуктивності. Цей фактор опитані помістили на третє місце в переліку особистих якостей, властивих співробітникам, які повернулися з війни. І уряду необхідно вже зараз думати про те, як допомагати цим людям, причому масово, щоб “пам'ять про війну” не обтяжувала їхньої подальшої мирної адаптації.

Держава й роботодавець

Якщо говорити про відносини “держава—роботодавець”, опитування показало, що роботодавці не надто раді ідеї квотування робочих місць для інвалідів-ветеранів, але позитивно ставляться до ідеї податкових пільг (59% опитаних) для підприємств, які приймають на роботу ветеранів.

Що ж, мабуть, не варто сприймати ці дані як керівництво до дії, вітчизняний бізнес історично любить податкові пільги саме тому, що внаслідок їхнього впровадження в “пільговиках” опиняються всі без розбору, при цьому соціальних гарантій для колишніх військових цілком можуть не дотримуватися.

Насправді робота в одному колективі з людьми, які брали безпосередню участь у бойових діях, буде в новинку для більшості компаній. Тільки третина з опитаних роботодавців поділилася, що вже має досвід роботи з ветеранами, — у 7% він значний, у 25% невеликий.

Не варто приховувати в резюме свій бойовий досвід

Багато ветеранів при співбесідах і в резюме соромляться вказати, що є учасниками бойових дій. Можливо, побоюються, що цей факт їхньої біографії відлякне роботодавця.

Найчастіше, у 68% випадків, роботодавці з'ясовують, що перед ними кандидат-ветеран, уже на етапі співбесіди. З резюме це стає відомо лише у 22% випадків.

Однак, як показали опитування, боятися нічого, навпаки, відповідальний, досвідчений працівник, спроможний працювати в команді та точно виконувати вказівки боса, є корисним у колективі.

Крім того, практично всі роботодавці (95,5%) вважають за доцільне формувати й розвивати культуру поваги до ветеранів на ринку праці та в суспільстві в цілому.

Отже, образ колишнього військовослужбовця в роботодавців загалом позитивний, хоча вони й стурбовані впливом наслідків пережитого ветеранами на їхнє життя й роботу.

Також опитування показало, що приблизно у двох третин компаній є працівники, яких мобілізували у ЗСУ та за якими зберігаються робочі місця. На жаль, не всім щастить, бувають випадки, коли за час служби робоче заброньоване місце зникає разом із компанією або, що ще гірше, самим населеним пунктом. Для таких службовців пошук нового місця роботи перетвориться, по суті, на пошук нового життя, без підтримки пройти цей шлях буде складно.

Утім, більшість роботодавців під час опитування зазначили, що не вважають, що ті, хто нині проходить службу в ЗСУ, після повернення програватимуть цивільним здобувачам:

• 28,5% опитаних вважають, що відмінність між рівнем компетенцій перших і других буде невідчутною;

• 21% — що більшість кандидатів-ветеранів навіть набудуть нових навичок на службі, але питання перекваліфікації частини таких кандидатів визнають актуальним.

Загалом опитування показало, що статус ветерана не відлякне потенційного роботодавця. У деяких сферах такий пункт у резюме навіть стане плюсом. Однак очевидно, що на цей момент ні рекрутингові компанії, ні бізнес, ні сама держава не можуть оцінити масштаб майбутньої роботи, адже йтиметься про десятки тисяч здобувачів, які потребуватимуть не просто робочого місця, а й нових кваліфікацій, адаптації, психологічної допомоги. Враховуючи, що проблема комплексна, її не вирішити одними податковими пільгами, навіть заплющивши очі на можливі зловживання цим стимулом. Державної участі в тій чи іншій формі (пільги, стимули, квоти) очікують усі роботодавці.

Самі компанії наразі здебільшого готові надати ветеранам без досвіду цивільної роботи стажування та менторську підтримку (близько 57% респондентів вибрали цей варіант). Третина компаній може запропонувати таким кандидатам часткову зайнятість (29%), а 9% не готові надавати ні менторську підтримку, ні пріоритетність під час найму, ні додаткову освіту або бонуси.

Також роботодавці сподіваються на підтримку громадянського суспільства. Зокрема, компанії готові покластися на громадянське суспільство в організації адаптаційних тренінгів для ветеранів, створенні громадських центрів, платформ із працевлаштування, значущими визнають також профорієнтаційні заходи від громадських організацій і ярмарки вакансій. 

Віктор КОНЄВ, академічний філолог, журналіст